Жахи родин, що вижили після обстрілу Краматорська / The horrors of families who survived the shelling of Kramatorsk (En-Ua)

Сьогодні наша родина допомогла ще двом людям, які втікали від реалій "русского міра" зі сторони Славянська - поселитись на заході, Тиждень тому, на потязі, який обстрілювали, вдалось приїхати їхній матері, яка просто будучи в той момент на вокзалі, в чому була, в тому і вскочила в потяг, який якраз евакуював жителів в напрямку заходу.

Photo the russians fired on the Kramatorsk House

Today our family helped two more people who were fleeing from the realities of the "russian measure" on the part of Slavyansk - to settle in the west. A week ago, their mother arrived. She managed to get on the evacuation train.

Сіла, і тільки після того, як відправилась з перону - отямилась, що нікому не сказала куди поділась. Картала себе, що втекла сама, що не взяла нічого з речей. Та цінності життя переважили над матеріальними, а згодом їй таки вдалось переконати і свою родину, яка зневірилась в порятунку, що є ще добро в їхній країні, є відносно безпечніші місця, де люди принайміі сплять вночі хоч колись, мають що купити з їжі в магазині, та й взагалі, не днюють-ночують в підвалах. І зрештою, під застереження влади і рекомендації евакуюватись - сьогодні добрались і її рідні.

Photo the russians fired on Kramatorsk railway station

She sat down and just got off the platform, she realized that she had not told anyone where she had gone. She blamed herself for running away and not taking anything. But life values prevailed over material ones, and she later managed to persuade the family to evacuate, convincing them that the country was still well, there were relatively safer places where people could at least sleep and have something to buy from food in the store. , and in general, do not sit in the basement. Finally, after warnings from the authorities and recommendations for evacuation, her relatives arrived today.

Просто дивлячись в очі цим людям, будь які запитання зникають, слова губляться. Ще тиждень тому їхні друзі стояли на вокзалі з дітьми, втікаючи від обстрілів, а позавчора в це місце безжально влучила ракета. Якби вони в той момент знаходились на пероні а не в вагоні десь подалі- невідомо чи зустрілись би і вони. Це гнітить і не відпускає їх. Вони живі та щось не радіють від цього а лише депресивно задаються питанням чому вони живі.

Photo Kramatorsk railway station square

Just looking into the eyes of these people, any questions disappear, words are lost. A week ago, their friends were standing at the station with their children, fleeing the shelling, and the day before yesterday a rocket hit it mercilessly. If they were on the platform at that moment and not in a car somewhere far away, it is unknown whether they would have met. It oppresses and does not let them go. They are alive and not happy about it, but only depressedly wondering why they are alive.

Photo Victims of the shelling of Kramatorsk

Це видовище просто розриває з середини - злість і розпач, як велика енергетична бомба рвуть на шматки, біжиш на вулицю бо сльози вже просто застигли на очах, біжиш і кричиш в порожнечу, щоб хоч якось справитись з емоціями. Жодне слово, жодна порада не приносить розраду тим, чиїх домівок, родини, друзів вже нема поруч, і не буде. Ніхто навіть не ставить питань чому? за що? Усі просто ненавидять і прагнуть помсти. Помсти за вкрадені життя! І після такого ще лишаються світові лідери які підтримують рашу???? Господи, ви такі ж звірі як і вони, холоднокровні та безжальні сліпці.

This spectacle is just tormenting from within - anger and despair, like a big energy bomb exploding to pieces, you run to the street, because tears just freeze in your eyes, you run and scream into emptiness to somehow cope with emotions. No word, no advice brings comfort to those who do not have a home, family, friends and will not. Nobody even asks why? for what? Everyone just hates and seeks revenge. Revenge for stolen lives! And after that there are still world leaders who support Russia ???? Perhaps they are the same beasts as they are, cold-blooded and ruthlessly blind.