У баби з дідом влітку доводилося довго бувати, адже батьки працювали на нас з братом відправляли жити до них. До нас приїздив на літні канікули на пару місяців й двоюрідний брат, син рідного брата меншого у нашого з братом батька, а ми були у баби з дідом відповідно батьків наших татусів.
Це озеро називалося у народі Сажалка, може й досі його так називають.
У селі крім городу та пісочниці не було чим займатися дитиною, школярем початкових класів.
Тоді у нас не було ні тетрісів ще ні інших електронних іграшок.
Максимум електроніки було у пластиковій швидкій допомозі РАФІК, де мигала та звучала лямпочка синього кольору з батарейки, включаєш тумблерок пищить й мигає увіу-увіу-увіу, вимикаєш не пищить й не мигає.
Єдиною розрадою могла й стала рибалка. Першу рибалку та такий досвід я отримав у своєму селі теж на озерах, а тут вже з однокласником любив навідуватися та просиджувати довго дивлячись у поплавок, на небо гарне, на дерева, на воду, на водомірок, на черепах, на жаб.
На цій фотографії ви бачите багато комишів, а тоді їх не було так багато їх було трошечки й в одному місці. А озеро Сажалка було величеньке й чистеньке від рослинності.
По воді я би так не сказав, бо ніхто в ньому ніколи не купався, всі ходили на водозабір купатися на Десяте.
Не сказав би, що риби тут багато було, але тільки зараз я розумію, що риба то найменше, що я тоді хотів їсти з цього озера, просто тут було цікаво.
Теж мав таку швидку з мигавкою )
А пізніше ще міліцейська нива з'явилась. Оце було щастя радянської дитини )))
а яка батарейка була ?