Нещодавно у старовинній частині міста я натрапила на таку красу. Це невисоке дерево з невеликою кількістю гілок чимось нагадало мені японське (чи то китайське) мистецтво карликових дерев бонсай. (Звісно у вазонок воно не поміститься, але в невелику міську клумбу якраз). Досить великі та яскраві квіти привертали увагу у час сутінків.
Вирішила пошукати у гуглі, що ж це за краса і була дуже здивована, що то магнолія:) Мабуть, я її не впізнала, бо в мене магнолія асоціюється з більшим розміром самого дерева. А ще я була здивована, бо час для цвітіння магнолії вже пізній, майже травень. Мабуть, це сорт який зветься Магнолія суланжа, на честь селекціонера-француза, що вивів цей сорт. До речі, саме цей вид відзначається невеликим розміром, холодностійкістю і цвіте у квітні-травні.
Дотик до краси природи подарував кілька хвилин радості і умиротворення. Чим ділюся з вами.
Дякую за ваш візит!