Я радію, що вдалось організувати мамі променеву терапію в таємному місці. Тут і бункер, і немає черги, і лікарі- просто золота. Тиша, спокій, чистота, приємне ставлення, методичне і серйозне лікування. Мені дозволили зайти в головний кабінет, туди де відбувається радіаційне опромінення. Тут стоїть один із найкрутіших апаратів, що є в медицині - променевий. Лінійний прискорювач, як ще кажуть.
Придбання такого приладу це зазвичай подія не тільки для лікарні, а й для всього міста, ато й області. Наприклад, нещодавно у Львові з'явився перший такий пристрій і про це писали в новинах, і звісно ж, це святкували онкохворі. Адже без нього більше половини онкологічного лікування неповне. Хіміотерапія доступна в багатьох лікарнях, головне мати крапельницю та сам препарат. Бажано, звісно, хорошу медсестру, хіміотерапевта та онколога поруч, але це не критично. А от на промені іноді людям потрібно їхати в інше місто.
Тому й стоять люди в чергах по місяцю і більше, щоб взагалі почати лікування... і це, звісно, сумно і стрьомно. Що втішає, так це те, що саме в сфері лікування онкології в нас ідуть дуже активні зміни та розвиток. Можливо, і в цілому світі так. З'являються нові протоколи, розробки, вакцини, методи операцій.. і рано чи пізно раку буде капець у всьому світі і люди згадуватимуть про нього як про історичні події, як про тривалу і велику війну, в якій людство перемогло.
