Ця книга вже давно була у переліку для читання, але все ніяк не доходила до неї черга. І от у січні-лютому прийшов її час.
Чим цей твір особливий? А особливий він тим, що зображує студентське життя початку 2000-х. В час, коли не було інтернетів та мобільних телефонів. І щоб подзвонити рідним в інше місто студенту доводилось купувати спеціальну карту для таксофонів, або ж замовляти міжміський дзвінок безпосередньо в центрі зв’язку Укртелекому.
Головний герой Віталік із Тернополя, від кримінальної історії, що трапилась у рідному місті вступає до Ніжинського універу. Саме у ньому та у Ніжині відбуваються основні події книги.
В "Патетичному блуді" є і любов, і вистачає того самого блуду, але все ж він не основний елемент твору. Головне це роздуми головного героя про своє існування, намагання розв’язати проблеми і не налажати та не втрапити у більшу халепу. А ще є вільна студентська атмосфера. З її спраглістю до розваг, наївністю, широкими думками та мріями про майбутнє. І те особливе відчуття, коли фізичний голод перемішується із задоволенням від самостійності й нового життєвого та інтелектуального досвіду.
І сам бувши студентом, мені частково близькі переживання головного героя. Який шукає свій шлях у стосунках із оточуючими та "грузиться" тими речами, які в майбутньому йому не знадобляться. Який ходить у драному взутті та краще купить книгу ніж нові шкарпетки. Який не надто близький із батьками. Який не знає що з усім цим робити.
Загалом "Патетичний блуд" можна назвати літературною фіксацією студентства того періоду, але чтиво це не таке легке як може здатися.