[Ukr]
Сьогодні хочу поділитися з вами романтичною історією моїх друзів, яким війна не стала на заваді, щоб будувати світлі плани на майбутнє. Це lovestory Злати та Станіслава — і вона унікальна та неповторна.
Злата з великим трепетом та любов’ю згадує, як усе починалося, та ділиться дорогими серцю спогадами.
"Наша історія почалася ще 8 років тому, з випадкового знайомства у автобусі Київ – Полтава... Стосунки розвивалися швидко, і за деякий час ми почали жити разом — цивільним шлюбом.
Я працювала тоді в Полтаві в мережі супермаркетів – заступником регіонального директора з питань персоналу. Робота з персоналом давала відчуття постійного драйву та енергії, а ще неперевершений нетворкінг. Тож чоловік прийшов працювати у ту ж мережу в м. Полтава в 2019 році. У цей час я вже перебувала у відпустці по догляду за нашим сином Сашком.
Через рік ми родиною переїхали до Закарпаття, звідки я родом, у свій власний будинок із садом. Залишились працювати на ту саму мережу, адже магазини є по всій Україні.
Коли почалася війна, чоловік вирішив сам піти у військкомат. І з 27 лютого 2022 його прийняли до 101-ї Окремої бригади ТрО Закарпаття. Спочатку він служив за місцем проживання, а 27 квітня зі своїми побратимами поїхав захищати нашу державу від російського загарбника на Схід України, де отримав перший бойовий досвід.
Саме з початком війни ми вперше серйозно задумалися про офіційне одруження. Відправка 101-ї ОБ ТрО Закарпаття на Схід була такою несподіваною і швидкою, що в той момент нам було не до урочистостей. Але доля дала нам можливість: частина чоловіка була на ротації, і я поїхала туди із сином, щоб його побачити та підтримати. І вже саме там командування дало чоловікові відпустку, щоб ми могли одружитися.
На підготовку до весілля в нас був тиждень. Усе організували самотужки. А в кінці приготувань ледь не забули про букет для нареченої:) Головне, що в день весілля все склалася так, як ми і хотіли: зібралася родина, ми були всі разом і дуже щасливі.
Медовий місяць домовилися відсвяткувати одразу після нашої перемоги над російськими загарбниками".
Такі чудові історії надихають. Звісно, в моїх друзів буде і святкування, і перемога, і вся родина разом за щедрим столом. Просто потрібно почекати, і мирне небо над Україною неодмінно подарує нам усім відчуття свободи та єднання, і ми, українці, будемо щасливі…
[Eng]
Today I want to share with you the romantic story of my friends who did not mind the war to build bright plans for the future. This is the lovestory of Zlata and Stanislav, and it is unique and inimitable.
Zlata recollects with great tenderness and love how it all began and shares her dear memories.
"Our story began 8 years ago, with a chance acquaintance in the bus Kyiv — Poltava... Our relations developed quickly, and for some time we began to live together — in a civil marriage.
I worked those times in Poltava, in a network of supermarkets — I was the deputy regional director on personnel. Working with the staff gave a feeling of constant drive and energy, as well as unsurpassed networking. So my husband came to work in the same network in Poltava in 2019. At that time I was already on leave to care for our son Sashko.
A year later, my family and I moved to Transcarpathia, where I come from, to my own house with a garden. We continued to work for the same network of supermarkets, because there are shops all over Ukraine.
When the war began, my man decided to go to the military registration and enlistment office. And from February 27, 2022 he was accepted into the 101st Separate Brigade of the Transcarpathian Troops. At first he served at his place of residence, and on April 27 he went with his comrades to defend our state from the russian invaders in Eastern Ukraine, where he gained his first combat experience.
It was with the beginning of the war — when we first seriously considered about formal marriage. Sending the 101st Brigade to the East was so unexpected and fast that at that moment we were not up to the festivities. But the destiny gave us an opportunity: my husband's a military part was on rotation nearby, and I went there with our son to see and support him. And the commander gave my man a vacation so that we could get married.
We had a week to prepare for the wedding. Everything was organized on our own. And at the end of the preparations we almost forgot about the bouquet for the bride :) The main thing is that on the wedding day everything turned out the way we wanted: the family gathered, we were all together and very happy. We agreed to celebrate our honeymoon immediately after our victory over the russian invaders"
Such a wonderful story is really inspiring. Of course, my friends will have a celebration, a victory, and the whole family together at a generous table. We just have to wait, and the peaceful sky over Ukraine will definitely give us all a feeling of freedom and unity, and we, Ukrainians, will be happy…