трапилась ця історія 24 січня 2019 року і, навіть, моя мама досі не знає всіх подробиць, котрі відбулись в той день. проте, вам розповім, хоч і пам'ятаю все мов в тумані. здається, крапля магії чи якогось надприродного гіпнозу в той день була присутня в моєму маленькому містечку.
this story happened on January 24, 2019, and even my mother still doesn't know all the details that happened that day. however, I will tell you, although I remember all the languages in the fog. it seems that a drop of magic or some supernatural hypnosis was present in my small town that day.
отже, уявіть собі зиму. на вулиці холод, все замело снігом, на той період я вже остаточно перейшла на віддалену роботу і здавалось би "сиди собі вдома та насолоджуйся теплом!", але інколи все-таки приходиться через певні завдання кудись йти.
therefore, imagine winter. it's cold outside, everything is covered with snow, by that time I had finally switched to remote work and it would seem "sit at home and enjoy the heat!", but sometimes I still have to go somewhere due to certain tasks.
так трапилось і тоді. годині о другій я повернулась з центру міста до себе на район, зайшла в магазинчик біля зупинки, щоб випити кави та стояла з нею на вулиці спостерігаючи, як діти кидаються снігом, хтось просто прогулюється, а великі автобуси прибувають на кінцеву зупинку після чого всі пасажири розбігаються по своїх домівках, немов мурахи.
so it happened then. at two o'clock I returned from the city centre to my neighbourhood, went to the shop near the bus stop to drink coffee and stood with her on the street watching the children throw snow, someone just walking, and big buses arrive at the final stop after which all passengers they run around their homes like ants.
в якусь мить я помітила трьох бездомних собак, котрі в черговий раз обходили свої володіння неподалік. і, звичайно, я не змогла втриматись та залетіла в ту ж секунду до магазину, щоб придбати їм корм і нагодувати.
at one point I noticed three stray dogs, which once again went around their possessions nearby. and, of course, I couldn't help but fly to the store at the same moment to buy them food and feed them.
до слова, з самого дитинства я дуже люблю тварин та намагаюсь по можливості їм допомагати. не можу я втриматись від їхнього погляду та милої мордахи. і ще з того періоду в мене є одна дуже важлива мрія - придбати будинок подалі від міського шуму з величезною територією та зібрати туди абсолютно всіх бездомних чотирилапих друзів. щоб у них був власний будиночок, любов, піклування та своя персональна людина. ну і нехай одна на всіх, але своя :)
by the way, since childhood, I have loved animals very much and try to help them as much as possible. I can't help but look at them and their sweet faces. and since that period I have one very important dream - to buy a house away from the city noise with a huge area and gather there absolutely all the homeless four-legged friends. that they have their own house, love, care and their own personal person. well, let one at all, but his on :)
проте, повернемось до тої трійки. варто було тільки спробувати покликати їх та вказати на смаколики, як песики із швидкістю Флеша прилетіли до моїх ніг. і виявилось, що одного пакету корму було досить мало, щоб вони залишились задоволеними. їхній гіпнотичний погляд переміг та добавка не змусила довго на себе чекати.
however, back to the top three. it was only necessary to try to call them and point out the delicacies, as dogs with the speed of Flash flew to my feet. and it turned out that one package of food was not enough to keep them satisfied. their hypnotic gaze won and the supplement didn't take long.
після міні трапези двоє дорослих собак пішли далі по своїм справам, а от найменший... знаєте, з того дня у мене є улюблена фраза, котру використовую до схожих ситуацій – «ось так я завела Купера». хоча по правді зізнаюсь, що незрозуміло хто кого завів. мені здається, що все-таки це він вибрав собі людину з якою планує прожити своє мохнате життя і тому вирішив провести мене до самого будинку. і хоч дорогою він відволікався на місцевих кішок чи людей, все-таки мій слід не втратив.
after a mini-meal, two adult dogs went about their business, and here's the smallest ... you know, since that day I have a favourite phrase that I use for similar situations - "that's how I started Cooper." although I honestly admit that it is unclear who started whom. it seems to me that after all, he chose a man with whom he plans to live his hairy life and therefore decided to take me to the house. and though on the way he was distracted by local cats or people, he still did not lose track of me.
не скажу, що я його от прямо одразу ж запустила до будинку. ні-ні, там пройшло хвилин 10 точно від моменту "ні, ти не можеш зі мною жити, пробач" до "ну заходь". і запустила його, навіть, не я.
I will not say that I immediately launched it right into the house. no-no, it's been 10 minutes from the moment "no, you can't live with me, I'm sorry" to "come on". and launched it, not even me.
моя мама, котра моє "там такий гарний песик.." перебила фразою, що у нас вже є собака, а потім виглядала у вікно, де мій новий друг гасав двором, після чого просто сів перед вхідними дверима та періодично дряпав їх кігтями. певно в той момент у нього в голові було щось на кшталт "я нагулявся, запускай давай!".
my mother, who interrupted my "there is such a beautiful dog ..." with the phrase that we already have a dog, and then looked out the window, where my new friend was extinguishing the yard, then just sat in front of the front door and periodically scratched them with his claws. probably at that moment, he had something like "I took a walk, run me into the house!".
так от, саме вона відкрила двері. з першої ж хвилини у всіх склалось відчуття, що цей пес жив тут раніше. принаймні він себе так вів, тому що одразу попрямував в сторону кухні, напився води з чужої миски і влігся спати поближче до теплої батареї, ніби це звична справа для нього. от дуже по-хазяйськи себе вів. в той же час моя друга собака (такса Гретта) шоковано дивилась на цього персонажа і в її очах читалось "жінко, що це таке?".
so, it was she who opened the door. from the first minute, everyone had the feeling that this dog had lived here before. at least he behaved like that, because he immediately went to the kitchen, drank water from someone else's bowl and went to bed closer to the warm battery as if it were his usual business. at the same time, my second dog (dachshund Gretta) looked at this character in shock with the question "woman, what is it?".
про період їхнього звикання одне до одного, а також про Гретту я вам трішки краще розповім в одному із майбутніх дописів, а то я вже набрала тексту на цілий вечір читання :)
about the period of their habituation to each other, as well as about Gretta, I will tell you a little better in one of the future posts. and then I have already written a fairly large text :)
а це Шелдон Лі Купер, котрий в першу ж ніч перегриз провід на кухні і отримав прізвисько "електрик", це пес, котрий ходить за тобою хвостиком і йому все-все цікаво, котрий трішки дурко та забуває про все на світі варто тільки залишити йому можливість збігти з дому. він може втекти, тероризувати цілий район своїм гавкотом, а потім повернутись ніби нічого не трапилось і сидіти біля дверей, як у той самий перший раз. із думкою "хазяйка, я нагулявся! запускай їсти".
and this is Sheldon Lee Cooper, who on the first night bit the wire in the kitchen and got the nickname "electrician", this is a dog that follows you by the tail and he is all-interesting, who is a little stupid and forgets about everything in the world should just leave it to his opportunity to run away from home. he can run away, terrorize the whole area with his barking, and then return as if nothing had happened and sit at the door, as in the very first time. with the thought "Mistress, I took a walk! Run me home and let me eat."
це пес, якого назвали ідеальною собакою для інстаграму та реінкарнацією коргі королеви Єлизавети. це "хороший хлопчик" невідомої породи, котрий виявився найкращим другом та найрозумнішим співрозмовником. а ще, він найбільш дієвий будильник в цілому світі.
it is a dog that has been called the perfect dog for Instagram and the reincarnation of Queen Elizabeth's corgi. he is a "good boy" of an unknown breed, who turned out to be the best friend and the smartest interlocutor. and yet, it is the most effective alarm clock in the world.
висновок цього допису тільки один - якщо ви можете дозволити собі завести тваринку, обов'язково подумайте і про безпритульних хвостатих. вони нічим не гірші за породистих. довірьтесь людині, котрій є з чим зрівнювати :)
The conclusion of this post is only one - if you can afford to have a pet, be sure to think about homeless tailed. they are no worse than thoroughbreds. trust a person who has something to compare with :)
Twitter -
Congratulations @scrodinger! You have completed the following achievement on the Hive blockchain and have been rewarded with new badge(s) :
You can view your badges on your board And compare to others on the Ranking
If you no longer want to receive notifications, reply to this comment with the word
STOPTo support your work, I also upvoted your post!
Support the HiveBuzz project. Vote for our proposal!
Душевный собакен!
Доброго вечора @scrodinger!
Дякуємо за ваш якісний контент!
Ваш пост був зарахований в денний вибір Quac Перевірте Тут.
Підписуйтесь та продовжуйте створювати чудові пости безпосередньо через спільноту QUAC так ви отримаєте кращий фідбек від спільноти 💪🏻
Правила Quac
Рекомендації щодо контенту 🌟
З повагою @quac