Усім привіт! Ну що, ми вже всі трохи звикли до зими і до повсюдного снігу. Він вже не викликає того ефекту новизни та свіжості, як було у перші дні зими. Я люблю осінь і цього року сповна насолоджувалася неї, крім останніх днів, які я провела в пологовому та лікарні (взагалі було дуже цікаво, бо коли я їхала народжувати, то осінь була ще у розпалі, а коли нас з синочком виписували, то довкола лежав сніг, такі сезонні парадокси 🙂). Зараз я повернулася до звичного режиму споглядання природи - заклопотано-буденного, поки справді не трапиться щось таке, що варте уваги, бо незвичайне або красиве, які ці маленькі декоративні яблучка під снігом.
Ну хіба є не красиво ж? Десь ці мацюпунькі плоди вкриває снігова шуба, десь крижаний панцир, який перетворює їх на вишукані прикраси, бо помаранчевий колір гарно контрастує з білим снігом і красиво заломлюється у льоді, наче у лінзі.
Такі вони буденні, але красиві миттєвості зими! 😊
Гарні фото. Такі маленькі маленькі яблучка, що я подумав на калину. Потім згадав, як Тарас писав про них влітку (здається)
Вітаю з поверненням до рутинних справ
Дякую, та рутина нікуди і не мінялася, тільки змінила форму 🙂 (за винятком днів, проведених в лікарні, хоча і там я була близько двох тижнів, і це також стало певного роду рутиною). І так, навіть переживання можуть стати рутинними 🙁