Основні хімічні сполуки: iridoïdes, mucilagines.
Дивина звичайна (лат. Verbascum thapsus L.) інші назви назви — дивина звичайна, дивина ведмежа, ведмеже вухо, дивина, диванна, дівенна дрібноцвіта, коров’як, годинник, дрябчак, петрів хрест, котячий хвіст, царська свічка,
Французські назви - Molène, Herbe de saint Fiacre, Cierge de Notre-Dame, Bonhomme, Oreille de Saint-Cloud, Queue de Loup.
З сухихого листія робили фітелі для свічок. Про це кажуть її назви - царська свічка, а французською - Cierge de Notre-Dame, де Cierge - свічка.
Цікаво, що в обох країнах є назви , що символізують хвіст. В Україні котячий хвіст, а Французською Queue de Loup - вовчий, в обох країнах квітка звязана з Божою матірью (Notre-Dame).
Дивина - гарна квітка з приємним медовим запахом, але у букети її не беруть. Народне повір’я забороняє зривати її, це роблять тільки якщо ціль збору - на ліки. Цю рослину вважають квіткою Діви Марії. Чи не звідси й назва? Ймовірніше, вона з глибоких глибин, від таємничого праслов’янського Дива. Пам’ятаєте, в „Слові о полку Ігоревім”: „Див кличе з верху дерева”?
Родина ранникові Scrophulariaceae — дворічна трав’яниста повстисто-опушена рослина. Стебло переважно просте, прямостояче, 30–120 см завв. Квітки двостатеві, з віночком, надрізаним на 5 нерівних жовтих лопатей, зібрані в довге та густе колосовидне суцвіття. Плід — коробочка. Цвіте у червні–липні. Поширена майже всюди у світі. Природний ареал — Макаронезія, Євразія. Занесена і натуралізувалася в Австралії та Новій Зеландії, у Північній і Південній Америці. Поширена в Європі, а також у Середній Азії. Росте на відкритих місцях, переважно на піщаному ґрунті, на обривах по берегах річок, майже по всій території України.
Хімічний склад дивини ведмежої досить цікавий з позиції фармакології. В траві містяться сапоніни, близько 2,5 % слизу, камедь, до 11 % цукрів, включаючи глюкозу, дубильні речовини, аскорбінова кислота, іридоїдний глікозид аукубін, ефірна олія, флавоноїд гесперидин, альфа- і бета-каротини.
Лікувальні препарати з дивини ведмежої проявляють пом’якшувальну, протиспастичну, відхаркувальну і незначну наркотичну дію. Вони знімають судоми, зменшують біль та набряки тканин. Ця трава застосовується в деяких країнах світу як відхаркувальний, обволікаючий та знеболюючий засіб. Дивина ведмежа може використовуватись окремо або разом з іншими лікарськими рослинами, що мають схожу дію.
Відомо, що дивина ведмежа допомагає при запальних захворювання верхніх дихальних шляхів, бронхіті, астмі, кашлі, коклюші, запаленні легень, емфіземі та кровохарканні. Також цю рослину використовують для лікування захворювань травної системи, селезінки і печінки, при патологічному схудненні та нервовому виснаженні.
У дотепній назві „ведмеже вухо” незрівнянна поетеса Ліна Костенко побачила образ радянської імперії, незграбної, справді ведмежої поліційної держави, наскрізь просякнутої підслуховуваннями й доносами.
Ведмеже вухо...
Тссс... ведмеже вухо.
Ромен, волошка, конюшина, - ша! - Але ж задуха! простогнав чорнобиль.
Але ж посуха, опадає цвіт.
Ведмеже вухо... чш-ш-ш, ведмеже вухо! Усе як слід. Усе як слід
Abécédaire de Phytothérapie - Vincent RODZKO
https://zillya.in.ua
pharmencyclopedia.com.ua
Mala.storinka.org