Опосередковано на мотив чи причину злочину вказується в бесіді Каїна з Богом: жертву Каїн приніс правильно, але неправильно розділив.
Що це значить?
Одна версія гласить, що в той час, коли була приносима жертва, Авель приніс цілопалення, а Каїн — звичайну жертву, і в цьому й полягала помилка, але більш достовірним є те, що Каїн приносив жертву з долею лукавства в серці; неправильне розділення полягало в тому, що Богу було віддано менше, ніж належало — в духовному розумінні, а не матеріальному, кількісно чи з точки зору технічної правильності обряду. Ця історія стосується наприклад ситуацій з залежностями — слабкої волі. Принести жертву Богу всім серцем, це акт віри і довіри: Бог поверне все принесене в жертву і навіть більше. І якщо Бог не поверне жертву явно, то все рівно це буде більшим благом для того, хто жертвує. Відсутність віри Богу - особливо перед загрозою голоду: тілесного, емоційного, інтелектуального, духовного - виставляє жертвопринесення як звичайне марнотратство.
В тому закутку серця, який Богові відданий не був, і зародилось сім’я лукавого; звідти пішло темне бажання вбити брата. Авель приніс жертву всім серцем, тому був заповнений благодаттю. У Каїна цього не було, звідки виникли заздрощі.
Бог пробував упередити злочин: чому, питав Він, опустилось лице твоє (до Каїна). Тобто, на символічній мові Св. Письма — чому помисли опустились до землі, до матеріальної сфери; чому засмутився сильно і не по Бозі? Зразу же Бог дає практичну вказівку, ліки від такого стану: УМОЛЧИ.
В древньогрецькому тексті ці слова є, а в масоретському (єврейському) — нема. Єврейський, звичайно, древніший, але в ньому не все так злагоджено під всезагальне розуміння, під православ’я зокрема. Говориться, що з єврейського на грецький перекладали єврейські же мудреці, числом їх 72, з кожного коліна Ізраїлева по 6. Тому їх переклад називається "Септуагінта".
"Умолчи", російською, мовою лекції, якою я слухав статтю православного богослова — говорить Господь — тобто, "замовкни" або "затихни". І це потужний і самодостатній духовний інструмент для припинення внутрішнього битійного страждання. В інших культурах є аналогічні практики. Шива дав смертним від страждання Мантру. Кастанеда детально описував практику зупинки внутрішнього діалогу. Сучасні популярні психологи міняють термінологію та подають смисл тої же проблеми та тої же вправи іншими словами ("остановить словомешалку", наприклад). Проблема і рішення відомі уже тисячі років, і перевага традицій над сучасними системами у тому, що традиція вдосконалювала цю практику увесь цей час, багато і детально описує варіанти практики, її очікувані благі наслідки (рівно як і варіанти неправильного виконання і відповідні наслідки), без додавання нових "авторських" елементів.
Бог вказує Каїну припинити потік думок, а не, власне, мову. Сумнівами, злобою і богозневагою Каїн наповнювався саме подумки, помислом. Думки як такі православна традиція порівнює з вовками або собаками, підкреслюючи їх некотрольованість і здатність "уловити" та "розірвати" того, хто забагато розумує. В крайніх випадках здатність раціонально мислити співвідносять із самим Люцифером, що явився у формі змія в Едемському саду і став причиною гріхопадіння. Чому? Змій раціоналізував з Євою. Він переконав її логічно.
Боротьба з помислом — суть ворожнечі зі змієм — не може бути остаточно виграна, але посоромленим змій (в зупинці потоку думок про земне) бути може. Цей універсальний інструмент в християнській традиції почав розроблятись приблизно із V століття і називається Ісихазм або Ісіхія, тобто буквально Тиша або Мовчанка. Якщо напряму заскочити в стан припинення мислення словами не виходить (як правило, так і є), рекомендується починати з Ісусової молитви. Ісусову Молитву практикувати зокрема Григорій Палама, Серафим Саровський, Силуан Афонський, і Софроній (Сахаров); в їхніх роботах чи життєписах описуються конкретно плоди цієї духовної вправи.
Каїн відмовився прийняти рекомендацію Бога. Накручуванням він довів себе до вбивства, як описано в біблійній історії. У нього були ще варіанти: самовбивство або безумство в постійному стражданні. Ці варіанти розвитку ситуації називаються, наприклад, "три аварійних люка" у теорії транзактного аналізу. Тобто, "замовкнути" - це щонайменше зупинитись і не рухатись у напрямку одного з люків, якщо вони уже поблизу.
Очевидно, інтерпретація біблійної історії Каїна та Авеля саме в такому руслі виставляє здатність мислити та функцію мислення як цілком негативні: така оцінка однобока і безумовно хибна. Практика Ісихазму — повторювання Ісусової Молитви до моменту відчуття богоприсутності та готовності "затихнути" в помислах" — чи аналогічна до неї практика працюють як засіб зупинитись, якщо мислення починає діяти в шкоду особистості. В інших випадках мовчанка допомагає дисциплінувати мислення та гармонізувати його з іншими фунціями душі.
Глибшим питанням було б: як Каїн дійшов до такого світогляду і стану, що уже невідворотно ненавидів і свого успішного брата, і самого Бога? І як втрутитись у цю невідворотність, закарбовану у міф, щоб попередити трагедію?
Зараз читаю потроху "Шлях істини" Герхарда Терстегена - там описується дещо відмінний від ісихазму варіант наближення до Бога. Цей твір переклав та пропагує ігумен Петро Мещеринов. Дуже цікавий підхід від ранніх протестантів, який сьогодні доволі органічно лягає на православну традицію.
А відповідь на питання в останньому абзаці мабуть є в середині тексту - через те, що "опустив лице до землі", що і призводить до того, що в душі починає народжуватися буря. Опускаєш голову - народжується, підіймаєш - затихає. У Терстегена книга саме про те, як перебувати з постійно піднятою головою. Схожий до Терстегена підхід описаний у доволі рідкісній книзі - "Конкретика православної духовності" ігумена Антонія (Логінова). Але, як на мене, це лайт-варіант у порівнянні з Терстегеном. Хоча свого часу, ще до знайомства з Терстегеном, вона справила на мене приємне та надихаюче враження.
Цікаво, я записав собі ці книги на потім. Зараз трохи силую себе завершити 12 Rules for Life - автор місцями затягує :D.
Мені недавно написав друг із типовим набором фраз-закидів до життя, "я хворий", "та робота мені не підходить", "на тій роботі зависокі запити", "в Україні взагалі неможливо самореалізуватись", "дім-робота, це не життя", "в мене уже третій рік депресія", "я хотів уже самовипилитись, але страшно" - і я почав думати, якими засобами би я сам боровся з таким настроєм і ситуацією. Або якої форми зовнішньої допомоги я б хотів - що уже важче вгадати. Так з'явився цей пост.
Важко щось порадити людині в такій ситуації, адже ми ніколи не можемо насправді відчути себе в її шкурі. Поради, які можна дати самому собі, навряд чи будуть доцільними для інших людей.
Але підтримати треба обов'язково. Якщо його так нудить від роботи, я би порадив або бізнес, або фріланс. Оскільки я сам підприємець, і знаю, наскільки бізнес - важкий хрест, то для початку я би порадив йому фріланс. Нехай дасть собі час - один-два роки, і працює десь по-мінімуму, задля підтримки штанів, а весь вільний час присвячує вивченню якоїсь фрілансової теми. Це може бути від механічної роботи - скажімо, електрика, маляра тощо; творчої - архітектора, дизайнера; технічної - програміста, девопса. За рік-два можна змінити професію. Ну і паралельно набуде навичок навчання і перенавчання. Це мабуть, головні навички сьогодні і в майбутньому.
Нову професію бажано в його випадку обирати таку, в якій очікуваний дохід був би значно вище, ніж він зараз заробляє. Скажімо, якщо зараз заробляє 15.000 грн., то цілитися треба в 30.000-40.000 грн. А то і більше. Ну і намагатися знайти таке, від чого його точно не нудитиме хоча б найближчі 5-10 років.
Та криза, що в нього є - це в чомусь добре. Він дійшов до межі, де жити по-старому вже не можна. Просто він не бачить наступний крок. Він полягає не в тому, аби не жити. А в тому, аби жити інакше. Бажано йому усе почати робити інакше. Робити те, що раніше не робив. Якщо раніше в нього були вихідні дні - відмовитися від них. Якщо навпаки, не було вихідних - зробити їх собі. Ну і в усьому іншому за цією ж схемою.
Ну і бажана якась підтримка на духовному рівні - нехай спробує на літургію сходити, на причастя. Але тут теж важко сьогодні, треба часто самому торувати шлях, бо багато поводирів, які ведуть не туди. Хоча, якщо добре пошукати, можна і добрих пастирів віднайти.
Так-так, я боявся будь-яким втручанням налаштувати проти себе і проти справи витягування-себе-з-депресії в цілому.
Мене теж погризує ідея, що криза мусить дозріти і розкритись, щоб людина усвідомила зсередини, що от, уже пора покласти край. Що не можна висмикувати людину зі шляху саморуйнування. Це надто оптимістично, це не працює. Але жорсткий цинік сказав би, туди їм і дорога, це природній відбір. Ніхто їм не зможе допомогти, якщо вони самі в першу чергу не захочуть і не докладуть зусиль.
Святі отці м'якше подають цю ідею: "спаси спочатку себе", але суть усе та же.
Тут ще момент, щоб це не було клінічною депресією, тоді треба професійне лікування.