В цьому коментарі трохи розглянем біду з втратою традиції ініціацій і зв'язок цієї традиції із забороною приймати в Братство жінок. І ще, зв'язок зі зв'язком зв'язку зв'язків.
Про Майстрів, Доглядачів, Братів і Учнів.
Всі переваги і відмінності серед Вільних Мулярів [ґрунтуються] тільки і лише на істинних достоїнствах і особистих заслугах; тому що тільки так можна добре послужити Господу, не посоромити Братів і не збезчестити Королівське Мистецтво. Тому жоден Майстер або Доглядач не може бути вибраний таким в силу свого високого положення, але тільки в силу своїх особистих заслуг. Неможливо виразити все подібне писаними словами, і тому кожен Брат повинен відвідувати збори і посідати в них приналежне йому місце, щоб все опановувати способами, що відрізняють наше Братство. [...] По давнім заповідям і регламентам, ці правителі і управителі давніх Лож, верховні і безсумнівні, повинні зустрічати повну покірність всіх Братів в підпорядкованих їм об’єднаннях з усіма відповідними покірливістю, любов’ю, пошаною і щирістю. – Конституція Андерсона
По-перше, не критика, а похвала певній традиції, яка існувала також в християнській церкві: якщо ти не ходиш на богослужіння (свого роду збори спільноти) щонайменше раз на тиждень, то тебе виключають із спільноти. Іншими словами,
якщо тебе не знають в обличчя, то тебе для спільноти не існує, або тобі не можна довіряти.
Дуже резонно. Уявіть, що в одному з вами дворі живе нігілістичний емпірик, а ви ходите в церкву моністичних раціоналістів і не маєте можливості з ним ближче познайомитись, вивідати, який в нього характер, переконатись, що він розділяє ваші цінності. А може він суїцидальний, а може він готує масову стрілянину, як Андерс Брейвік?
Емпірик не розділяє цінності спільноти раціоналістів і не пов'язує себе з цією спільнотою. Як мінімум, він не підтримувати ініціатив цієї спільноти, бо в нього фундаментально інший погляд на світ та інші життєві цілі відповідно. Є причини думати, що він є небезпечним для раціоналістів чи буде саботувати їх діяльність, і так далі і тому подібне – **ні більшій спільноті не комфортна присутність людини з діаметрально протилежними поглядами через ризик конфлікту, ні цій людині не комфортна ізоляція в спільноті, де більш ніхто не розділяє його цінностей.
І стан речей був дійсно серйозним в перших спільнотах християн: інакодумці могли здати всю спільноту, що загрожувало смертю її членам. Звідси і обмеження: не їжте з тими, обмежте спілкування з отими.
Пізніше смерть загрожувала гностикам; пізніше – алхімікам. Таємні спільноти утворювались у відповідь на реальну загрозу з боку потужних ієрархій духовенства чи світської влади. Не створювати таємну спільноту прирівнювалось до ідіотського самовбивства – себе і рідних людей.
Зараз же емпірикам і раціоналістам, християнам і атеїстам можна не ховатись одне від одного. В ідеалі вони мусять працювати злагоджено в інтересах держави, але якщо їм виявляється справді складно вжитись одне з одним – головне не порушувати кримінальне законодавство. Їм немає чого ділити.
Братство підтримує певну міру таємності (скоріше, негласності), щоб всередині спільноти було більше розуміння, відкритості і приємності в спілкуванні. За таке не покритикуєш. Хоча негласність, очевидно, не дає можливості поширювати свої погляди в такий спосіб, як це роблять, наприклад, вайшнави.
Також, закритість і негласність береже від зайвої уваги. "1792 р. вийшов указ Єкатеріни ІІ про заборону масонства [...]" із відповідними наслідками; цей неприємний прецедент – один з прикладів раптової зміни законодавства, коли ніяка заявлена дружба з владою не допомогла.
Влада то відкрито дозволяла діяльність Лож, то забороняла (з наказами спалити масонську літературу). Тому краще уже таємність і максимальна незалежність їх, навіть одна від одної.
В історії масонства України таємність берегла в тому числі національну ідентичність:
[...] найвідомішим масоном Полтави був поет і драматург, творець української літературної мови Іван Котляревський. Ще один класик української літератури Петро Гулак-Артемовський (Петро Петрович Гулак-Артемовський, 1790-1865) належав до харківської ложі «Вмираючий сфінкс».
[...] художник Карл Брюллов (Карл Павлович Брюллов, 1799-1852), поет Васілій Жуковський (Василий Андреевич Жуковский,1783-1852), професор Василь Григорович (Василь Іванович Григорович, 1786-1865), граф Міхал В’єльґорскі (Михаил Вельгорский, Michał Wielhorski, 1788-1856), граф Федор Толстой (Фёдор Иванович Толстой, 1782-1846), Петро Іванович Мартос (1794-1856) - організували звільнення великого українського генія Тараса Шевченка з кріпацтва і допомогли йому видати перший твір «Кобзар».
Щодо ініціацій та зв'язків зі зв'язками, залишим на наступний раз.
Хіба не буває жінок моністичних раціоналістів?
Це належить благомудро відкласти до часу іншої статті (точніше, через одну). Певні Ложі приймають жінок, а певні досі - ні. Це традиціоналісь'ка біда. Жінки-диякони колись були, а зараз - ні. Винятково в протестантів зараз можна побачити жінку-пастора, а в традиційних вітках християнства - нє, нікак. А чому це так? Дуже важко пояснити.
В ширшому смислі, само питання, "а чим взагалі відрізняються чоловіки і жінки?", дуже глибоке. Я міг би обмежитись позицією: "Нічим. Свідомість не має статі" - але справи ж складніші, це треба розвивати і пояснювати.
Непрогнозованою емоційністю жінок мабудь