Хто не жив у старому сільському будинку з пічним опаленням, той і про дрова не думає. Ну хіба що він любить вилазки на природу і шашлики, то купує перед цим в'язочку-другу полінець у супермаркеті. За космічними цінами, як на мене.
Але тепер, коли росіянці розбомбили нашу енергосистему, багато хто задумався, що краще: всі зручності чи сільська хатина з піччю? Бо поняття "всі зручності" росія у них відібрала, а на заміну в таких домівках щось придумати дуже важко...
Нам простіше: стара батьківська хата має і газові конвектори для опалення, і грубки. Щоб не платити космічні суми за газ, ми зазвичай заготовляємо на зиму дрова. За минулу зиму визначились у необхідній для цього кількості, і зимуємо собі тихенько.
А тут у кінці грудня як вдарять морози чуть не під 30! І як стануть вони триматися весь січень і половину лютого! То щоб не мерзнути в хаті, прийшлося спалити і дров більше, і газ використовували на повну.
А тепер дивимось на наші запаси дров і побоюємось, що їх не вистачить. Та й оголошень з'явилося в нашій громаді про "куплю дрова" багато: не одні ми не розрахували їх кількості. Мороз вніс свої корективи.
Кинулись і ми шукати, де би придбати хоч трохи дровцят. А нема! Бо в лісі дрова-то на продаж є, але туди через снігові завали нема як заїхати!
Отака колізія... Ну, думаєм, якось воно буде: закінчаться дрова, будемо грітися тільки газом.
І от виходжу я вранці прогуляти собачку. А вона й потягнула мене в інший, ніж зазвичай, бік. А там - підприємство, де, власне, собачка й народила в морози своїх цуценяток. Яких я тепер маю прилаштувати в сім'ї.
І що ж я бачу? - Дрова!
Просто тут, поряд із домом. Цілі гори. І нарубаних, і колодами, яких хочеш сортів деревини!
От тільки в кого запитати, як купити ці дрова, - загадка. Людей ніде не видно, всюди пустка...
Ну що ж. Дякувати собачці, хоч шукати не треба далеко йти. А людей, хто займається цими дровами, знайдемо. Це не в ліс через замети їхати!😁
