От і увійшов у свій пік осінньо-зимовий період темряви і депресій. Як нещодавно хтось підмітив, - у грудні люди собі спеціально придумали купу свят, щоб розворушитись, щоб мати собі гарне заняття та настрій.
Пережити цей короткий день-довгу ніч у мирний час допомагали дві речі: робота і постійна наявність напруги в мережі. Зараз - важче: росіянські "брати" свято виконують завдання свого фюрера по знищенню українців як нації, тому маємо розгромлені генеруючі електроенергію ТЕЦи, ГЕСи та інше. І ти ніколи не можеш тепер спланувати савій день, поки не прочитаєш вечором план вимкнень світла у твоєму містечку чи селі на завтра...
І роботи з початку війни нас позбавили. "Асвабадітєлі", а шо ж. Подбали, щоб ми з чоловіком перед пенсією не мали змоги заробити собі на життя. Тому - трудимося на своє благо, не покладаючи рук, не надіючись ні на кого і ні на що. Створюємо собі сад, квітник, виготовляємо засоби виробництва на майбутнє. Крім цього, довгими вечорами маю можливість під муркотіння улюблених котиків плести дітям різні приємні теплі речі. Це дуже заспокоює.
А зима поки що не спішить нас морозити. Навіть більше: у мене й досі є квіточки біля дому. Ніколи б не подумала, що саме вони витримають всі попередні заморозки, і 11 грудня будуть радувати око своїми прекрасними "очима"!
