Вечірні походи на озеро стали традицією. Поява птахів оживила водяне плесо. Тепер щоразу йдеш із думкою: а кого ми сьогодні там зустрінемо? І зустрічаємо щоразу нових господарів та гостей улюбленої "Вісімки". Так місцеві назвали цю водойму через її форму. Якщо уявити, що ти - квадрокоптер, який завис над озерцем, то його береги мають форму цифри вісім.
Надзвичайно прекрасно і те, що зараз тут безлюдно. Нікому не цікаво без діла просто так прийти і помилуватися природою. А ми й раді, бо можна спокійно відправляти песиків гуляти без повідця. А це дає їм неймовірну радість руху, ще й купу нових відкриттів.
Наш давно дорослий вівчарик Хенк вже не сильно дивується, зустрічаючи жителів озера. А ось Бона ще зовсім мала і не знає, хто тут плаває, крякає, щебече чи шипить. І запахи пташок їй цікаві, і їх безперервні пірнання у воду, і ігри на воді. Але от біда: вода ще холодна. А так би й підпливла до тих лебедів чи качок!
Але сьогодні лебеді вирішили покинути озеро. Вони зазвичай тут ніколи надовго не затримуються: перепочили після довгого перельоту, і полетіли далі.
І качок чомусь не було на воді, - поховалися в очерет. На похолодання, мабуть.
І прийшлося Боні шукати собі якусь роботу. 😁
О, уявляю я, як класно буде вже через півтора-два місяці, коли вода прогріється!!! Ось тоді ми відірвемся на повну, приходячи на озеро, щоб максимально поплавати. Саме це заняття найкраще вгамовує спеку і дає чудове фізичне навантаження на весь організм. Може, нарешті Бона трішечки схудне. Бо таки заширока вона у нас! 🙃
Ось так ми погуляли. На диво, - у собак по приходу додому був прекрасний апетит. А у мене - чудовий настрій і красиві картинки природи, що залишились в голові.😍
