Цікавий все ж таки цей лютий місяць. Ніби тобі й зима, а вийдеш вечором на вулицю - і пахне літом. ЛІТОМ, навіть не весною! Попри те, що жодна зелень ще навіть не думає зеленіти. Що час від часу нас засипає снігом, який тут же тане. А це означає, у повітрі мають стояти аромати ранньої весни.
Вчора вечором донька вирішила перед сном мене вигуляти. 😁 Щоб краще спалося.
Вуличка тут зовсім тиха, автівок по дорозі майже не було, та і людей також. Таке собі село у центрі столиці! Йдемо, ніби по райцентру: тиша неймовірна, аж страшно. 😊 Так, донька довго сміялася, що мені страшно! Така доросла тітка, і боїться ходити містом у темну пору доби. Ну що поробиш, ми - люди совкового виховання. Таких жахіть батьки та вчителі нарозказували, що все життя тепер страшно. Але то таке...
Ось саме на цій вуличці нам 'увімкнули' літо. Дивне відчуття: село в середмісті столиці, де немає руху і шуму, і де пахне серпневим лугом!
А вже сьогодні здивував шар пухнастого снігу. Він завалив все навколо: тротуари, дороги, припарковані автівки, дерева та кущі. Додалося роботи і двірникам, і службам розчищення проїзжих та прохідних частин міста.
І під кінець дня, коли отого розчищеного снігу майже не залишилось, ми зустріли справжній шедевр лютого: кішку. Вона сиділа на дереві біля нашого будинку, гордо та зверхньо дивлячись на суєту пробігаючих мимо людей. Ну справжня тобі цариця! А мені подумалось: мабуть, коти прилетіли. Значить, скоро весна! 😂😎
Цікаве відчуття запаху літа))