Останнім часом теплі і тихі вечори спонукають пройтися лісом подалі і насолоджуватися цією прогулянкою якнайдовше. А чому б і ні: день став довший, весняних робіт на ділянці ще не розпочинали, а позитивних емоцій додати в цей післязимовий період саме час!
... У нас на дачах, та і в селі, люди часто опалюють домівки дровами. Воно завжди було вигідніше, ніж газове опалення. Але під час війни дуже піднялася ціна на дрова. Тому що навіть після деокупації всі лісосмуги навколо нас були заміновані, а в лісах також вистачало всяких смертельних пасток. І заготовити дрова стало просто неможливим, приходилось замовляти із тих місцин, куди не доходили орки. Перевезення на дальші відстані, відсутність здорової конкуренції зробили ціну майже рівною із ціною газу.
Тому я перестала різко реагувати на ось такі картинки із нашого лісу. Людям же треба якось обігрівати оселю. А ще й через те, що за нашим лісом навряд чи хто доглядає: тут кожен 'квадрат' завалений буреломами, і нікому немає до нього діла.
Ось і сьогодні, побачивши свіжі зрізані дерева, засмутилася. Але - ненадовго. Бо все одно ж, не всі можуть ось так взяти і заїхати в ліс спеціальним транспортом, який може перевозити такі великі колоди. Та й невідомо, може у людей взагалі немає чим зігріти домівку, от вони і пішли на такий крок.
Ех, рідна моя Україно... Не звалюйся до печерного віку. Війна - не виправдання для варварського підходу до природи. Ми ж не кацапи, нам тут жити і ростити наступні покоління. БЕРЕЖІТЬ ЛІС!
(От вам і 'ненадовго засмутилася'. Ні, не можу я таке споглядати без різких емоцій.)😰
