Є у мого песика Хенка одна погана риса. Відчувши своїм носом якусь дику тварину чи птаху поблизу, він забуває про все на світі. Навіть про те, якої він породи і для чого та порода була виведена.😁 Як справжній мисливський гончак, зануривши носа у землю, він вже нічого і нікого не бачить, крім своєї потенційної здобичі. І буде мчати до тих пір, поки чує чи нааіть бачить цю дичину. Я як 'вожак' вже не існую: хіба що бігти чагарниками лісу слідом за Хенком. 🤣 Запах тварини та інстинкт переслідування - ось все, що керує у такі моменти собакою.
Розумію і знаю, як із цим боротися. Але - не хочу. Свідомо. Бо ліс, де ми гуляємо, дозволяє робити такі 'вольності'. А пес, що в принципі не хорт, далеко не забіжить. Для домашньої вгодованої вівчарки догнати зайця чи оленя - із області фантастики. Тому й просто даю собаці вволю набігатись, терпляче чекаючи його повернення. Головне - нікуди не йти із свого місця. І тоджі Хенк через 3 - 5 - 8 хвилин повертається. Весь захеканий та збуджений.
Так було до того, як у нас з'явилася на перетримці Бона.
І коли вона підросла, то собаки стали висліджувати здобич разом. 🐾
Але ж і Боночка - не хорт, і не гончак. Ще й любить гарно поїсти, через що також має трішки зайвого жиру на боках. Як із таким зайця догнати? - Ніяк! 😁 Тому вчора, через хвилин 10 відсутності через вистежену 'здобич', мої песики були ось такими:
Congratulations @valentinalife! You have completed the following achievement on the Hive blockchain And have been rewarded with New badge(s)
You can view your badges on your board and compare yourself to others in the Ranking
If you no longer want to receive notifications, reply to this comment with the word
STOPCheck out our last posts: