Попросила мене моя зооволонтерка одягнути на підопічних песиків нашийники. Скоро вона двох дівчаток має забрати на стерилізацію, так потрібно, щоб звикали. Справа нехитра, тільки от один із аксесуарів виявився трішки завеликим. Ніби й не сильно, та провисав на Пумочці.
Залишила на ніч собачку в ньому.
Вранці із вольєру забрала залишки колись гарного нашийничка. 😂
Далі було не до сміху.
На свіжому сніжку під час гуляння всіх песиків помітили краплі крові. Почали виясняти, хто ж із п'яти собак поранився. Після дуже довгих соціологічних досліджень у собачій зграї виявили дуже велику рану на задній лапці у Буча. Де можна було так розірвати шкіру - досі залишається загадкою. Та що вже гадати, треба лікувати!
Гарно промила рану перекисом водню, присипала ветеринарною антибактеріальною присипкою і дуже гарно забинтувала. а зверху - ще й еластичним бинтом на липучці, який колись давно застосовувала для Хенка. І той ніколи цю пов'язку не чіпав.
Але, поки Буч пару годин був із подружками зачиненим у вольєрі, цій пов'язці настав капут. Тільки клоччя валялися на землі.
А рана-то глибока. Потрібно щось терміново робити!
Вирішили: щоб песик не знімав пов'язку, треба його забрати в хату. Під наглядом не станеться нічого, а рана швидше загоїться.
Так і зробили. Правда, для Буча хатня обстановка була незвичною. Він довго не міг зрозуміти, де він і що тут робити. На своє відображення у дзеркалі - гавкав, їжу принесли - не хотів їсти, ледь вговорила. Але таки вже більше восьми годин ранка закрита,оброблена і має заспокоюватись та заживати. А це - головне. Навіть якщо Буч вночі не даватиме нам спати. Потерпимо!😊
