Так, це був щасливий день для нашого підопічного песика Буча. Правда, він поки що про це не знає. Тому що вже звик бути на перетримці у нас, і не знав, що таке поїздка в автівці. Тим більше, - протягом п'яти годин. Бо дорога до нового постійного песикового дому вела аж до Харкова.
Історія Буча почалася восени. Його разом із братиком знайшли на польовій дорозі, далеко від населекних пунктів. Малюкам було біля двох місяців від народження, і їх хтось двоногий вивіз у поле, на вірну погибель.
Та малюкам пощастило: їх побачила моя подруга - зооволонтерка. І забрала до нас, щоб пролікувати, зробити необхідні щеплення, обробити від паразитів та відгодувати. Адже невідомо, скільки часу цуценята провели у полі. Без їжі і води. Та й животики у хлопців були надто великі. Як потім виявилось, - там було купа глистів, яких ми згодом повністю позбулися.
Першим у сім'ю потрапив братик Буча. А потім - просто як пороблено стало: жодного звернення по рекламі, жодного бажаючого забрати до себе Буча не було. А він виріс красенем, розумним та активним і абсолютно здоровим. Хоча - були таки дзвінки від людей із ближніх сіл. Хотіли собі охоронця двору, який житиме на ланцюгу. Звісно, такого знущання для Буча ніхто не допустив.
І ось сьогодні, нарешті, Буч добрався до своїх Людей. Прекрасна пара із Харкова організувала його доставку. І вже підвечір прислали нам світлини щастя. Так, вони щасливі, Буч їм дуже сподобався. І Буч буде щасливим. Він - у надійних, відповідальних, люблячих руках!
Повторю фразу мудрих: "Не кожній людині потрібна собака. Але у кожної собаки повинен бути ДІМ!"
