Ох і вийшла я вчора після 21.00 'на природу' в межах столиці! Запам'ятається на все життя ця прогулянка! 😁 Такого безтолкового страху давно не відчувала, як там, на тій горі.
Донька давно хотіла показати мені дивовижні краєвиди, що відкриваються із однієї висоти. А ця гора знаходиться зовсім неподалік від нашої тимчасової домівки. І пройтися, гуляючи, щоб побачити незвичні місця у столиці, можна будь-якої миті.
Та от тих митів замало: вдень вибрати час так і не вдавалося вже багато днів підряд. І ось вчора донька вирішила, що прогулятися можна і перед сном. З термосом гарячого чаю. Посидіти на тій горі, подивитися на вечірній Київ із висоти пташиного польоту. І - додому.
Ага, вона просто не виховувалась у радянські часи! Саме тому для доньки не існує понять 'темнота - друг молоді', це коли всі заборонені зібрання із будь-якого спілкування на заборонені теми відбувалися вночі. Причому основною небезпекою було залишитися 'не застуканими' вчителями, батьками, сусідами, міліцією. Бо тоді неприємностей не оберешся!
А ще дівчаток дуже часто батьки просто не відпускали нікуди в темну пору доби. Боялися. Наче там на кожному метрі стояло по гвалтівнику і чекали на тих дівчаток. 🙃
Як не крути, як себе не перевиховуй, - осад заліг дуже глибоко. І він не чує посилу від розуму: нічого не бійся, тут безпечно, донька сто разів тут бувала. Це прекрасні тихі місця. Тут живуть люди. Все під контролем, насолоджуйся!
А я - наче шило: не можу встояти навіть перед фотокамерою. Так мені хочеться пошвидше втекти із цієї таємної гори, оповитої темрявою!😁
Світлини не дадуть збрехати.
Але цей похід був прекрасним! Дякую донечці за неймовірні емоції!!! 😍
