З похолоданням і наближенням зими все частіше наша вулиця стає непрохідною для людей, які панічно бояться собак. Справа в тому, що влітку дачники проявляють 'велику любов' до бездомних псів. Вона обмежується постійним підгодовуванням як на вулиці, так навіть і у дворах. Але це - влітку.
As it gets colder and winter approaches, our street becomes more and more impassable for people who are terrified of dogs. The fact is that summer residents show "great love" to stray dogs. It is limited to constant feeding both on the street and even in yards. But this is in the summer.
Як тільки дачники восени їдуть зимувати у свої домівки до міст, песики залишаються напризволяще. І починають виживати посеред цього льоду, снігу та холоду. В пошуках хоч якоїсь їжі вони частіше зупиняються біля тих небагатьох будинків, де живуть круглий рік люди. Поселяються або в сусідніх порожніх дворах, або просто попід парканами. І чекають на кожного перехожого, в надії отримати шматочок їжі.
As soon as summer residents leave for the winter in their homes in the cities, the dogs are left to their own devices. And they begin to survive in the midst of this ice, snow and cold. In search of at least some kind of food, they often stop near the few houses where people live all year round. They settle either in nearby empty yards or simply under fences. And they wait for every passer-by, hoping to get a piece of food.
Звісно, дехто із сусідів жаліє цих нещасних хвостиків. На виході із вулиці стоять миски, куди постійно хтось підкидає залишки хзі свого столу. Там і крутяться найчастіше ось ці песики. Пройти тут зможе не кожен, бо є люди, які дійсно дуже бояться таких от зграй. Хоча випадків нападу на перехожих поки що не бувало. Кажу 'поки що', тому що з дитинства дід мені казав: 'Собаці не вір'. І я не вірю, бо розумію, що у природі є свої пріорітети для кожної живої істоти. Для собак це - зграя, охорона своєї території і, основне, щоб ніхто не зазіхнув на їх кормову базу. А такою базою і є миска з їжею, що стоїть обабіч дороги. На превеликий жаль, ті, хто підгодовує бродячих собак таким чином, аж ніяк не робить добра навколишнім людям.
Любиш і жалієш бездомну тваринку? - Дай їй місце у своєму домі. Виїжджаючи восени з дачі, забери тих, кого годував. Або не годуй ніколи. Правильно ж говорив Маленький Принц з однойменної повісті Сент-Екзюпері: "Ми відповідальні за тих, кого приручили".
Of course, some of the neighbors feel sorry for these unfortunate tails. At the exit from the street, there are bowls where someone constantly throws the leftovers from their table. These dogs often hang out there. Not everyone will be able to pass here, because there are people who are really very afraid of such groups. Although there have been no cases of attacks on passers-by yet. I say "for now" because my grandfather told me since childhood: "Don't trust a dog." And I don't believe it, because I understand that nature has its own priorities for every living being. For dogs, this is a pack, protection of their territory and, most importantly, that no one encroaches on their food base. And such a base is a bowl with food standing on both sides of the road. Unfortunately, those who feed stray dogs in this way are not doing any good to the people around them.
Do you love and pity a homeless animal? - Give her a place in your home. When leaving the country in autumn, take those whom you fed. Or never feed. The Little Prince from Saint Exupery's story of the same name correctly said: "We are responsible for those we have tamed."
Нам з Хенком також стало складно виходити на прогулянки. Хоча я прекрасно справляюся із всіма зустрічними собаками, але бувають моменти, що я хочу просто погуляти в своє задоволення, а не займатися гіпнозом для песиків. І тому повертаю в найближчий провулок, щоби Хенк не стикався ніс до носа із нашими бездомними сусідами. Нервувати і йому шкідливо в таку погоду: лід та поламана крига на вулиці можуть пошкодити лапки. А лікування аж ніяк не входить у наші плани.
Будьте відповідальними, друзі! Перш ніж пожаліти тваринку, одноразово задовольнивши її гостру потребу, задумайтесь: як вона житиме далі?
It also became difficult for me and Hank to go out for walks. Although I'm great with all the dogs I meet, there are times when I just want to go for a walk and not do dog hypnosis. And so I turn into the nearest alley so that Hank does not come face to face with our homeless neighbors. It is also harmful for him to be nervous in this weather: ice and broken ice on the street can damage his paws. And treatment is by no means included in our plans.
Be responsible, friends! Before you feel sorry for the animal, having satisfied its acute need once, think: how will it live on?
