Щотижневий челендж від @teamukraine - "uamyfavplaces". Карпати

гори.jpg

Всім привіт! Сьогодні я хочу розповісти вам про своє найулюбленіше місце в Україні. Спочатку я неуважно прочитав тему дванадцятого щотижневого челенджу від @teamukraine і подумав, що треба писати про свої улюблені міста, то ж, враховуючи те, що я не особливо мандрував містами України, я вже зібрався було писати про свій рідний Львів, як прочитав ще раз і зрозумів, що йдеться загалом про місця, тому я вирішив залишити тему Львова своїй дружині @shady, а я вирішив написати про Карпати.

Моя любов до гір розпочалася в далекому 2007 році. До цього я вже бував у Карпатах – декілька разів я приїжджав в гори ще в шкільні роки разом з класом, потім, коли я вже навчався в політесі, я прожив майже тиждень в імпровізованому лісовому таборі над річкою неподалік від Сколе. Це був цікавий досвід, можливо я колись напишу спогад і про те, як шестеро хлопців самостійно жили в лісі і влаштували там свій побут, але все ж це було не те, що поєднало мене з горами.

Мабуть, для того, щоб закохатися в гори, потрібно опинитися високо-високо, коли здається, що до неба дотягнешся рукою, коли, незважаючи на втому і на те, що, схоже, лямки важезного китайського рюкзака проточили собі ложе на твоїх плечах і вони вже ніколи не будуть нормальними і так і залишаться з цими впадинами, коли ти сходиш на вершину гори, твоє серце гордо тріпоче в грудях від усвідомлення того, що ти зміг. Ти зміг ледь не виповзти на Говерлу і не зважаючи на те, що це, мабуть, десята вершина за день на яку ти піднявся, ти все одно в стані милуватися краєвидом. Коли ти на вершині гори, ти забуваєш про те, як важко було ще декілька хвилин тому і (коли ти вперше в горах) ще просто не знаєш, що іноді спуск ще важчий за підйом.

Все це трапилося зі мною в моєму першому поході в гори, який я з друзями здійснив по гірському хребту Чорногора, де розташовані майже всі найвищі вершини Українських Карпат. Саме у справжньому поході я полюбив гори і пізнав їхню справжню велич. Я вже детально описував цей свій похід у серії із шести постів, які ви можете прочитати за посиланням.

Після того я бував в горах вже десятки разів. Я повертався на Чорногору восени та влітку, я втікав в горах від грози і спав під дощем без палатки, я купався в гірських озерах та річках із неймовірно холодною водою і ловив ротом сніжинки на початку жовтня, йдучи по самісінькому кордоні з Румунією. Я ішов в горах під хмарами, у хмарах і над хмарами, я знемагав під палючим сонцем, долаючи шлях до чергової вершини. Всі подорожі лише посилювали мою любов до гір. Деякі з них я вже встиг описати у своєму блозі тут у Вулику, деякі ще чекають свого часу, бо в мене постійно з’являються якісь нові враження, якими я прагну поділитись тут і зараз. Проте я постійно пам’ятаю: я повернуся в гори і знову милуватимуся їхньою красою, а моя душа відпочиватиме, насолоджуючись спокоєм серед споконвічних гір.