family trip to Pip-Ivan

family trip to Pip-Ivan

Be sure to click on the image to view full screen!

EN:	UA:
I intercept the initiative to write about our family trips with my wife, @swf and I will write about our next family hike from the foot of Goverla to Pip-Ivan Chernohorsky.	Я перехоплюю ініціативу писати про наші сімейні походи у моєї дружини @swf і напишу про наш наступний сімейний похід від підніжжя Говерли до Піп-Івана Черногірського.
This is our second family hike, which took place one month after the first. This suggests that even after complaints about the difficulties in the first campaign, everyone liked that feeling of freedom that they give hikes. And despite the employment - we took the time to go to the next, not easy hike...	Це наш другий сімейний похід, який відбувся через місяць після першого. Це говорить про те, що навіть після скарг на труднощі в першому поході, всім сподобалося те відчуття свободи, що дають походи. І незважаючи на зайнятість - ми знайшли час сходити в наступний, дуже непростий похід...

All our hikes start at night... We have to get on the train at night, then change to another one so that early in the morning it will be at the beginning of the route. But the energy of the mountains gives strength even after a sleepless night, immediately to fulfill the daily rate of climbing and passing at least half of the route.

Всі наші походи починаються вночі... Ми змушені сідати на поїзд вночі, потім пересісти на інший, щоб рано вранці вже бути на початку маршруту. Але енергія гір дає сили навіть після безсонної ночі, відразу виконати денну норму набору висоти і проходження, як мінімум, половини маршруту.

The mountains give spiritual food, and breakfast has not been canceled... ;-)

Гори дають духовну поживу, а сніданок ніхто не відміняв... ;-)

At the beginning of the route, a fairy-tale forest meets us in the morning coolness.	На початку маршруту ранкової прохолодою нас зустрічає казковий ліс.
On the route there is a very small Prut. I can not believe that this trickle turns into a full-fledged river that flows not far from our house, which is located at a distance of 200 km. from this place.	На маршруті протікає зовсім маленький Прут. Навіть не віриться, що цей струмочок перетворюється в повноцінну річку, що протікає недалеко від нашого будинку, який знаходиться на відстані 200 км. від цього місця.
We pass through a dark forest, overgrown with moss, which later open fields with blueberries. A very diverse nature changes the perception of the world in which we live. After the bustling city comes peace and quiet.	Ми проходимо через темний ліс, зарослий мохом, в якому трохи пізніше відкриваються галявини з чорницею. Дуже різноманітна природа змінює сприйняття світу в якому ми живемо. Після галасливого міста настає умиротворення і спокій.

Climbing higher and higher, we reach the lake Nesamovite. The lake is very popular among tourists. We wash ourselves with cold water and do not stay long, go ahead.

Піднімаючись все вище і вище доходимо до озера Несамовите. Озеро дуже популярне серед туристів. Ми вмивалися холодною водою і довго не затримуючись, йдемо далі.

We reach the Montenegrin mountain range.	Доходимо до Чорногірського хребта.
After a long climb - a well-deserved rest.	Після довгого підйому - заслужений відпочинок.

Our goal is Lake Brebeneskul. This lake is the highest mountain lake in Ukraine, at an altitude of 1801 m above sea level.

Наша мета - озеро Бребенескул. Це найвисокогірніше озеро України, на висоті 1801 м над рівнем моря.

But we do not have time to reach it - we are caught very heavy rain. The temperature drops sharply and it becomes cold. We are covered only with cloaks. We hold on and take turns dressing up right under the umbrella of raincoats. Our tent is not designed for installation in the rain and we have nothing left to do but wait for the rain to pass. There is no place to hide: the ridge is open for long kilometers.

Але дійти до нього не встигаємо - нас ловить дуже сильний дощ. Температура різко падає і стає холодно. Ми укриті тільки плащами, тримаємося разом і по черзі перевдягаємося прямо під парасолькою з плащів. Наш намет не розрахований на установку під час дощу і нам нічого не залишається, окрім як чекати поки дощ пройде. Сховатися ніде - хребет відкритий на довгі кілометри.

After half an hour the rain ends as sharply as it began and we can finally set up the tent.	Через пів години дощ закінчується так само різко як і почався і ми нарешті може розставити намет.
For the second time I am convinced that nobody can predict the weather on the ridge. Even if everyone predicted clear weather, there can easily be a thunderstorm. Then we learned that a little further there was hail...	Я вже другий раз переконуюся, що передбачати погоду на хребті ніхто не може. Навіть якщо всі прогнозували ясну погоду, тут запросто може пройти гроза. Потім ми дізналися, що трохи далі був град...

Because of the rain, we stopped a little above the lake and decided not to go down to it with things.	Через дощ ми зупинилися трошки вище озера і вирішили не спускатися до нього з речами.
As soon as we set up the tent, the wife and son immediately fell asleep and I was left alone with the lake and Gutyn-Tomnatyn mountain. I took with me only the phone and ran to the top. Without a backpack there was a feeling that you can run for an indefinitely long time.	Як тільки ми розставили намет дружина і син моментально позасинали і я залишився наодинці з озером і горою Гутин-Томнатик. Я взяв з собою тільки телефон і побіг на вершину. Без рюкзака було відчуття, що можна бігти нескінченно довго.
To be continued...	Далі буде...