Да буде день, да буде пост. Погнали філософствувати.
Чи реальна реальність? Скільки масок ти носиш? Чи є під масками щось, окрім голого скелету?
Останнім часом набуває популярності теорія про те, що наш світ являється симуляцією. В доказ приводять історію з корпускулярно-хвильовим дуалізмом фотонів. Виявляється, що вони, в залежності від того чи спостерігають за ними, ведуть себе то як хвиля то як частинка. Це як в грі. Для економії ресурсів, локації підгружаються лише коли ви в них переміщуєте свого персонажа. А ще ми знаємо, що при збільшенні швидкості сповільнюється час. Тобто якщо взяти двох клонів і одного запустити в космос і через добу повернути, а іншого лишити на Землі - космонавт буде на кілька секунд молодший (от вам і еліксир молодості, розганяємось до швидкості світла і спостерігаємо як всі старіють на очах). Отож, що ми маємо? Чи то система має ряд багів, які ми навчились помічати (Прям як в "Шоу Трумена"), чи наші правила ніякі не правила, а спроба мімікрії під закони природи. Наприклад дуже довго люди вірили в плоску землю (а дехто й зараз в це вірить), і були дуже грунтовні праці, які то доводили. Ви скажете, що їм варто було лиш зробити кругосвітню подорож і все б стало на місця. Та де там. Була досить логічна теорія, чому людина постійно рухаючись прямо приходила туди звідки вийшла. Виною тому різний діаметр колес. Різниця макроскопічна, але вона завжди є. І фактично мандрівник може рухатись по великому колу по плоскій землі. Підкинути ще трешачкової теорії про плоску Землю? Ви знаєте, що міф про круглу Землю придумали і продовжують підтримувати фейками ті на кого б ви ніколи не подумали. Виробники труб. Їм це потрібно для того, щоб продавати більше труб. Адже щоб прокласти трубу по прямій треба менше труб ніж прокладаючи їх з урахуванням круглості Землі. Як тобі таке Ілоне? Фактично теорії, які мімікрують під обставини, були є і будуть завжди. Вони можуть бути локальні, глобальні, свідомими вкидами чи несвідомою нехваткою доказів протилежного. Але вони є.
А що ж до нас? Себе любимого то ми знаємо? Виявляється, що ні. Ми лише тішимо себе тим, що краще нас самих, нас ніхто не знає. Але навіть рукотворні алгоритми фейсбука та гугла можуть розказати про нас та нашу поведінку в тій чи іншій ситуації більше, ніж ми самі. А якщо є хтось вище? Що якщо на наш скелет нанизують плоть, потім загружають операційну систему і вже наш творець/гравець/рептилоїд загружає прошивки, потім перепрошиває, граючись в планетарний Sims. Коли ви востаннє заглядали всередину не заліза/тіла, а свого розуму/операційки? Що ви там бачили? Особистість, чи звалку згенерованої кимось інформації? А що таке творчість? Дар, чи комбінування знову ж таки чужих фрагментів інформації в щось цікаве? Адже будь-який текст, це комбінування літер, картина - кольорів, музика - звуків. І що ми маємо? Виходить в нас всередині - пустота.
Sort: Trending