Право на обслуговування державною мовою

in #ualast year

1.jpg
Трапилася мені на днях в Інстаграмі реклама про курси з захисту персональних даних російською мовою. Власник сторінки (ФОП зареєстрований в Україні) мені доводив, що це його авторський курс і він може записувати відео-уроки будь-якою мовою, посилаючись на свободу думки і слова. Дозволю собі не погодитися з ним і наведу деякі аргументи.

Відповідно до п.6 ст 27 Закону України “Про забезпечення функціонування української мови як державної” Інтернет-представництва (в тому числі веб-сайти, веб-сторінки в соціальних мережах) органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій державної і комунальної форм власності, медіа, зареєстрованих в Україні, а також суб’єктів господарювання, що реалізують товари і послуги в Україні та зареєстровані в Україні, виконуються державною мовою. Поряд з версією інтернет-представництв (у тому числі веб-сайтів, веб-сторінок у соціальних мережах), виконаних державною мовою, можуть існувати версії іншими мовами. Версія інтернет-представництва державною мовою повинна мати не менше за обсягом та змістом інформації, ніж іншомовні версії, та завантажуватись за замовчуванням для користувачів в Україні.
Версія такого веб-сайту державною мовою для користувачів в Україні повинна завантажуватися за замовчуванням.

Відповідно ж до ч.2 ст.2 цього ж Закону: Дія цього Закону не поширюється на сферу приватного спілкування та здійснення релігійних обрядів.

Моя думка: якщо продукт продається (курс реалізується через ФОП), то слід враховувати норми ЗУ “Про забезпечення функціонування української мови як державної”. Якщо ж продукт перебуває в публічному просторі як спосіб безоплатно поділитися інформацією (наприклад, вебінар експерта на певну тему як спосіб висловити і обмінятися думками) , то слід застосовувати пункт Закону про право приватного спілкування.

Також додам, що слід враховувати також ст 28 вищевказаного Закону:
Стаття 28. Державна мова у сфері інформації для загального ознайомлення

  1. Інформація для загального ознайомлення (оголошення, зокрема ті, які містять публічну пропозицію укласти договір, покажчики, вказівники, вивіски, повідомлення, написи та інша публічно розміщена текстова, візуальна і звукова інформація, що використовується або може використовуватися для інформування необмеженого кола осіб про товари, роботи, послуги, певних суб’єктів господарювання, посадових, службових осіб підприємств або органів державної влади, органів місцевого самоврядування) подається державною мовою, якщо інше не встановлено цим Законом.

і ст. 30 Державна мова у сфері обслуговування споживачів

  1. Мовою обслуговування споживачів в Україні є державна мова.
  2. Підприємства, установи та організації всіх форм власності, фізичні особи - підприємці, інші суб’єкти господарювання, що обслуговують споживачів (крім випадків, встановлених частиною третьою цієї статті), здійснюють обслуговування та надають інформацію про товари (послуги), у тому числі через інтернет-магазини та інтернет-каталоги, державною мовою. Інформація державною мовою може дублюватися іншими мовами.
  3. На прохання клієнта його персональне обслуговування може здійснюватися також іншою мовою, прийнятною для сторін.

Якщо захочете відстояти своє право на обслуговування українською, то можна посилатися на вищеназвані статті, а в "особливих" випадках є ще один метод регулювання: скарга до Уповноваженого із захисту державної мови.