Раніше ходив до храму на Прощену неділю, але вже кілька років не ходжу.
Сам чин прощення дуже мені подобається, але потім, коли люди починають витягати з себе прощення, хто з посмішкою, хто просто за традицією - якось воно не те виходить. Не чесно, не правдиво, коли навіть незнайомі люди просять прощення один в одного, і прощають, хоча й прощати немає чого.
Мені здається, що якщо вже просити прощення, то християнин має робити це максимально свідомо, а не раз на рік в тих, кого він не ображав.
Для мене християнство - це релігія повноти правди, релігія повноти Істини, де не має бути жодного вдавання, жодної неприродності. Тому, аби не бентежити ані своє сумління, ані сумління інших - перестав останніми роками відвідувати чин прощення.
Я вас зрозуміла. Ритуал - це ритуал. Найважливіше в душі пробачити всіх, кого ви не могли пробачити до цього дня і в душі попросити вибачення у всіх, кого могли образити випадково, ненароком, не підозрюючи навіть, що могли образити. Бог все бачить ... Спасибі, що читаєте!