Реалізація кримського сценарію для всієї України стартувала і набирає обертів. Почалося все дуже буденно. Секрет Полішинеля про те, що «112» і «Ньюсван» – канали таки російські – нарешті оприлюднили й віднині про це знають навіть діти. Ось цю відкриту і зухвалу констатацію, що два українські інформаційні телеканали належать росіянам, і можна вважати за перший етап окупації України за кримським сценарієм.
І не потрібна тут єзуїтська балаканина на кшталт «немає доказів, що «112» і «Ньюсван» російські!..». Телеканали формально можуть бути чиїми завгодно. Може, на папері їхніми власниками є данські лижники або іспанські повії. Факт того, що два потужні інформаційні телеканали України контролює Москва – незаперечний!
Якщо пам’ятаєте, росіяни спочатку окупували в Криму інформаційний простір. Потім «переконали» керівників місцевих СБУ, «мєнтів» і «моряків» у тому, що коли сюди прийде Росія – всім стане краще, і що ліпше «не рипатися». Ось такий сценарій реалізовують зараз уже по всій Україні.
Сценарій цей, очевидно, розраховано на кілька років, це буде гра у дуже довгу. Але, звичайно, дивує олімпійський спокій нашої влади – політичного бомонду, гаранта Конституції, РНБО, ГПУ, СБУ і АБВГД…
Хоч би хтось гаркнув: «Хлопці, агов! Два рейтингові інформаційні телеканали – в руках ворога! А є ще «Інтер», який давно в руках Москви! Треба щось робити!».
В принципі, ці події літа не менш загрозливі для країни, ніж захоплення Гіркіним Слов’янська. І всі мовчать. Пригадаймо безсмертні слова Кобзаря:
«Од молдованина до фіна
На всіх язиках все мовчить,
Бо благоденствує!»
Ця олігофренічно-тупа реакція владних мужів на окупацію інформпростору нагадує весну 2014-го. Коли нам у відповідь на чергові захоплення українських військових частин у Криму казали: «Всьо окей! Все під контролем, не треба паніки!».
Чому мовчить Президент – гарант Конституції і головнокомандувач? Хоча б голова Комітету з питань свободі слова щось брякнула! Ні, тиша… Мовчать, либонь, щоб не дратувати Мордор, «щоб не було провокацій, бо обстановка і так нервова»…
Ось така поведінка нагадує розповідь генерала Назарова проте як навесні 14-го колаборанти у ВМСУ пояснювали свою бездіяльність на тлі нахабного захоплення росіянами наших стратегічних об’єктів.
Мовчать депутати, мовчить Мінстець, мовчить Нацрада з питань телерадіомовлення. Правильно мовчать. Слухаються Медведчука – нового гауляйтера України. Він каже: не нервуйте Росію, не провокуйте, а то гірше буде!.. Вони і слухаються.
Нацрада з питань телерадіомовлення взагалі казна-що робить, тож їй не до Медведчука. Про недієздатність Нацради всі медіа-експерти хором співають. І до також вже добалакалися… Захоплення вітчизняного інформаційного простору російськими пропагандистами відбувається законно, – заявляє медіа-експерт Оксана Романюк. Нічого собі! Чи не можна тоді й окупацію всієї України організувати так, щоб вона в рамках закону відбувалася?! А за ґрати треба буде кидати тих, хто заважатиме «законній окупації». Чи не так, пані Романюк?
А може, у всіх наших чиновників разом із медіа-експертами «дах посунувся» і вони почали плутати грішне з праведним? Захоплення телеканалів – це вам не порушення умов ліцензії! І насправді тут Нацрада ні до чого (хоча міг би пан Артеменко заяву зробити, мовляв, тут таке відбувається, а ми не маємо важелів впливу на інформаційних окупантів!). Захоплення телеканалів – це злочинні дії, що підпадають під статті Кримінального кодексу про зазіхання на територіальну цілісність і суверенітет держави.
А якщо у теревенях Медведчука і Мураєва хтось не помічає ознак зазіхань на суверенітет і територіальну цілісність України, то він або ідіот, або спільник колаборантів та окупантів.
Чого варті «п’ятихвилинки ненависті» та антиамериканські промови Медведчука і Мураєва? У нас що – антиамериканізм став офіційною ідеологією в країні?
Журналісти «Схем» на пальцях довели, що Медведчук контролює «112-й». США ще в березні 2014 року внесли кума Путіна до санкційного списку як особу, що становить загрозу безпеці і територіальній цілісності України. І що ж виходить? У Держдепі вважають, що агент Соколовський становить загрозу територіальній цілісності України, а в СБУ «нічого про це не чули»? Чи, може, справді у нас антиамериканізм і «скрєпи» вже стали офіційною ідеологією, просто наші керівники не встигли нам про це розповісти?
22 серпня минулого року Президент з помпою відкривав телевежу на Луганщині, при цьому ледь не криком кричав про те, що «ключовим елементом російської гібридної війни є інформаційна війна проти українського народу. Перше, по чому цілили російські снайпери, були передавачі, щоб замовчати правду про російську агресію, щоб вживити отруту на окуповані території. Вони бояться правди, бо правда є з України».
А 25 серпня цього року вже не з окупованих територій, а просто з центру Києва російську отруйну пропаганду вживлюють українцям Медведчук із Портновим та Мураєвим. Але Президент чомусь спокійний і задоволений, немов удав, що досхочу наковтався кроликів.
Чому він не реагує, чому РНБО не збирає? Російська інформаційна агресія вже-бо в серце країни пробралася!
Наші можновладці й навесні 2014 року теж були дуже спокійними, насолоджувалися життям, коли Слав’янськ із Краматорськом захоплювали. І якби не черги під військкоматами, якби не добровольці, що самі почали формувати батальйони для відсічі ворогу, – може, ці політикани й надалі би белькотіли «не піддавайтеся на провокації, все під контролем». І добелькотілися б до того, що і в Харкові, і в Одесі з Запоріжжям «народні республіки» поширилися кривавою чумою.
Захоплення росіянами українських телеканалів служить чудовим лакмусовим папірцем на зрілість української громади. І зрілість ця ще дитяча.
Політики як бігали, так і бігають до російських «пропагандонів» на телеканали, навіть після розслідування «Схем» і оголошення, що Портнов тепер новий власник «Ньюсван». Страшенно принципові політичні експерти почали одразу вигадувати собі «гнилі відмазки», пояснюючи, чому вони так охоче світять фізіономіями на каналі табуйованого ними ж самими Медведчука.
Взяти хоча б експерта «Гардарики» Костянтина Матвієнка. Ну де знайдеш іще такого правдивого, такого принципового рубаку-правдошукача як він! А той раптом каже: «Біжу на «112-й» до Медведчука». І додає в коментарях: «Ніхто не завадить мені сказати правду, що я про Медведчука думаю!».
Ой, та ну! Після таких викрутасів якось замислюєшся: а чи ця країна пережила Революцію гідності? Бо таке враження, що бачимо наслідки революції пристосуванства та підлабузництва. У нас навіть такі борці за правду як Костянтин Матвієнко чомусь про гідність забувають моментально, коли треба в телику зайвий раз з’явитися.
Історія зі «112-м» та «Ньюсван» ще гостріше засвідчила, що питання внутрішньої люстрації української громади – на часі і вже просто перезріло. Експерти, політологи, політики, економісти, активісти, які себе поважають, повинні припинити походеньки в ефіри шавок Кремля, попри те що можновладці проявляють злочинну бездіяльність і допускають існування в нашому медіа-просторі відвертих ворогів. Лідери суспільної думки повинні оголосити бойкот російським пропагандистам. Хоча б так, як зробив Борис Кушнірук. В нього, до речі, «відмазка» була залізна. Кушнірук міг спокійно сказати: «Йду на «Ньюсван» тільки про економіку говорити й тільки правду і це не має жодного відношення до пропаганди Мордора…».
Борис Кушнірук, економічний експерт
Ось коли в публічному просторі припинять спілкуватися з російськими агентами та їхніми спільниками, тоді відбудеться справжня Революція гідності. А нині що не кажіть про «голос правди» з підконтрольних ворогам телеекранів – це все маячня. Коли вас, шановні, запрошують на чорносотенний канал, щоб ви говорили правду – вас усього лише використовують, вами маніпулюють, щоби підкріпити «переконливість» тез, які проштовхують глядачам медведчуки, мураєви та решта агентів московського впливу. Ваша участь у ефірах «112» та «Ньюсван» лише допоможе російським маніпуляторам якісніше зазомбувати українське населення. Тож перед тим, як іти на ворожі телеканали, слід десять разів подумати. Адже віднині ці телеканали – на 100% токсичні, особливо в очах національно свідомого виборця.
Є ще один пікантний нюанс щодо наших бізнесменів-патріотів і чиновників-патріотів. Дивіться: за останні роки у нас з’явилося три телеканали, де очевидною є присутність росіян у різному вигляді. Йдеться про «112» і «Ньюсван», де від початку було помітно, що це російські проекти. Просто зараз власники цих телеканалів прямо сказали: «Ми – росіяни». Ще є канал «Прямий», де ті ж обличчя, що на двох попередніх: Семенов, Захарова. Є всі підстави припускати, що там теж без росіян не обійшлося. І власник «Прямого», екс-регіонал Макєєнко, навряд чи є справжнім бенефіціаром нового ЗМІ. Так і хочеться запитати: чорт забирай, патріоти! Чому ви не створюєте нові ЗМІ, які би відповідали запитам сучасних українців? Чи вас цілком задовольняють російські пропагандистські майданчики? Нові українські ЗМІ не потрібні нашим бізнесменам і можновладцям? Грошей шкода? Краще туристичний комплекс у Бодрумі прикупити, ніж свободу слова в країні розвивати, еге ж?
Що далі? Як просуватиметься план окупації України за кримським сценарієм?
Алгоритм відомий. Зараз в українському телепросторі, окрім «Ньюсван», «112» та «Інтера», без наркозу дивитися можна ще «1+1» та «ZIK». Тобто у вітчизняному просторі агенти російського впливу мають перевагу. Отож до президентських виборів проросійські ЗМІ будуть системно розхитувати ситуацію в країні. Переконуватимуть електорат, що «нам потрібен мир, а не перемога», що перемогти неможливо; роздуватимуть брехні про «фашизм в Україні». Обкатуватимуть на телеканалах агресора нові політологічні й політичні обличчя (личини) окупанта.
Медведчук і Ко системно працюватимуть у регіонах. Благо для них – основний кадровий склад проросійських діячів збережено, Труханов, Кернес – це тільки найяскравіші персонажі. Вони формуватимуть міські і обласні вертикалі влади з розрахунком на те, щоб чиновники, мєнти і місцеві відділи СБУ, коли прийде російський «зелений чоловічок», не смикалися і були готові до плідної колаборації.
Навряд чи ґауляйтер України братиме участь у виборах Президента, хоча, може, й братиме: якщо за кума Путіна проголосує, скажімо, більше 5% виборців, то окупаційний план впроваджуватимуть нахабно і рішуче, якщо, ні – повільніше й обережніше.
А восени 2019 року на нас чекають парламентські вибори. У парламент станом на зараз точно проходять «Опоблок» і «За життя». За сприятливих умов вони можуть сформувати проросійський кулак у Верховній Раді в сотню депутатів, не менше.
Разом із тим, за сприяння нової російської адміністрації в Україні запускатимуть бізнес-проекти в інтересах «Батьківщини», «Радикальної партії» чи інших потенційних учасників коаліції, яку треба буде створити у новому парламенті. Все це врешті-решт під виглядом «боротьби за мир» має вилитися у створення нової проросійської коаліції. І вже вона проведе кадрову чистку в Кабміні й армії: приберуть усіх, хто не буде готовий до «миру з Росією». Потім росіяни можуть повністю припинити бойові дії на Донбасі і навіть відвести війська на територію Мордору.
Це відкриє дорогу для антивоєнної пропаганди у ЗМІ. Спікери Медведчука без уґаву торочитимуть, мовляв, збройні сили на кордоні з «Л-ДНР» не потрібні, раз бойовики самі відвели свої частини, «скільки грошей витрачаємо на армію, яка нікого ні від чого не захищає, можна полюбовно домовитися із «рєспублікамі», «там живуть такі ж українці, як і ми» тощо. А ще таке: «армія жере багато грошей, а нам за кредитами платити нічим, люди без води і тепла сидять» і далі в такому ж дусі. За рік-два кремлівські шавки за допомогою підконтрольних ЗМІ спробують сформувати в суспільстві негативне ставлення до армії. Можливі гучні показові судові процеси щодо «злочинів» колишніх учасників війни з РФ.
А потім настане час «Х». Використають реальний або інспірований бунт. Можливо, це буде бунт в армії, можливо, як і в листопаді 2013-го, мєнти надто жорстоко розженуть студентську акцію чи якийсь бунт проти забудовників. Під виглядом «хвилі народного опору» запустять армії «тітуханів», яких у ЗМІ охрестять «націоналістами» і «радикалами». У країні розпочнеться керований хаос – з убивствами, викраденнями людей і масовим розбоєм.
Цей керовано-некерований бунт обов’язково використають чиновники в регіонах для параду суверенітетів. Збиратимуться облради на Сході та Півдні (звичайно ж, за активної участі «туристів» з РФ) і ухвалюватимуть полум’яні постанови. Ось вам заготовка: «У зв’язку з кризою, зубожінням населення і війною, у зв’язку з тим, що київська влада цілковито втратила легітимність і поставила країну перед прірвою розпаду бла-бла-бла… ми, волею народу Харківщини, Херсонщини, Сумщини, Чернігівщини тощо (потрібне підкреслити) створюємо незалежну народну республіку! Вся влада належатиме народу. Ніхто ні з Києва, ні з Москви (Москву згадають для показної «незалежності»), ні з Вашинґтона не вказуватиме як нам жити, якою мовою розмовляти і хто наші герої! Також ми кличемо на нашу землю братню російську допомогу задля стабілізації ситуації в регіоні й захисту нас від екстремістів і радикалів-націоналістів».
В Західній Україні цей сценарій реалізують під трохи іншим соусом. Закарпатська «республіка» зарепетує, що «в Києві засіло збанкрутіле і корумповане керівництво, яке веде країну до загибелі, стає все небезпечнішим для регіонів і перетворило Закарпаття в рай для контрабандистів. Тому ми в цей грізний час готові взяти відповідальність на себе і проголошуємо Закарпатську автономну республіку з правом проведення референдуму про вихід зі складу України і приєднання до Угорщини». Львівська, Тернопільська, Волинська та Івано-Франківська області проголосять якусь нову «ЗУНР», яка перебуватиме під очевидним впливом Польщі. Ви ж пам’ятаєте заклики рупора Кремля Жиріновського до європейських політиків про доцільність поділу України?
А далі – «ЛДНРізація» всіх областей.
«Народні губернатори» і «президенти» новостворених дуже суверенних і абсолютно незалежних «республік» збираються десь у Харкові. Проводять «всеукраїнський з’їзд» і голосують за якусь там нову федеративну чи конфедеративну Україну. Можливо, навіть нову Конституцію підмахнуть і Новий суспільний договір підпишуть (на принципову вимогу делегатів від «Батьківщини»). А ще за кілька років те, що залишиться від федералізованої України, росіяни спокійнесенько, без жодного пострілу, приєднають до своїх федеральних округів.
Ось такий приблизно план на наше майбутнє у п’ятої колони та її московських кураторів.
І весь цей процес буде цілком законним! Усі конфлікти вирішуватимуть тільки через суди! Ось тільки на відміну від нинішніх судів, які впритул не помічають колаборантів, «Феміда» під батьківським наглядом «Українського вибору» швидко відновить зір. Будь-яка спроба зупинити повзучу російську окупацію інкримінуватиметься як злочин за українським же Кримінальним кодексом. Як сказав би назабутній Чєчєтов, ну ви таки оцініть красу гри!
І якщо чесно, зважаючи, як кволо українська громада, інтелектуали та можновладці реагують на останні події, загрозливо схожі на початок кримського сценарію окупації всієї країни, незрозуміло, яким чином можна буде зруйнувати плани росіян. Поки що, з огляду на стан українського політикуму та соціуму, важко уявити, завдяки чому можна уникнути «ЛДНРізації» України. Оптимізму не додає і те, що і на Захід від України є сили, які сплять і бачать розпад нашої держави. Для ЄС такий варіант теж може бути прийнятним – тоді вже точно можна буде знімати санкції з РФ.
Боюся, що зруйнувати ці плани Росії можуть лише зовнішні чинники або неконтрольовані процеси в самій Росії. Єдине, що незрозуміло в цій історії до кінця, – це позиція Порошенка і Тимошенко. Невже вони припускають, що їм знайдеться місце в пошматованій Україні? Чи вони сподіваються якось «пропетляти» у федералізованій Україні і зберегти свою владу? Чи їм попросту діватися нікуди…
Гадати про це немає сенсу. Багато чого може ще змінитися. Та головне – що суб’єкта позитивних змін в Україні немає, надія на його появу – вкрай слабка, якість людського капіталу погіршується, і якщо такими темпами притомні люди звідси тікатимуть, а залишаться тільки здичавілі, то за кілька років процес приєднання навіть до Росії (не кажучи вже про Угорщину чи Польщу) більшість сприйматиме як благо.
P.S. Я навмисно на кілька днів затримався із тим, щоб передати цю статтю до редакції InfA. Хотів почекати, сподівався, що буде якась адекватна реакція можновладців на окупацію вітчизняного інформаційного простору Росією. Не дочекався.
Із громадських організацій лише в Комітеті виборців України заявили, що не співпрацюватимуть з «Ньюсваном». Прозріли в КВУ, правда, лише на одне око. Чому їм не подобається Портнов, а от санкційний Медведчук для громадських активістів цілком прийнятний? Подвійні стандарти.
4 вересня «БПП» і «Народний фронт» вийшли на трибуну Ради із гучними, але пустими закликами до ГПУ і СБУ розслідувати діяльність Медведчука та проросійських каналів. Не знаю, як СБУ, а в ГПУ на заклик уже зреагували – і почали кошмарити Наталку Седлецьку, керівника проекту «Схеми». Ця програма журналістських розслідувань дуже насолила Медведчуку, зазіхаючи на його особистий життєвий простір. Доводиться відповідати?..
Від наших лідерів суспільної думки, окрім Кушнірука, Золкіної, Голобуцього та ще кількох журналістів, я не почув чіткої позиції про те, що телеканали ворогів України треба бойкотувати. Боюся, справжнього бойкоту російської агентури в ЗМІ ми від української громади не дочекаємося. До такого рівня солідаризації та самоорганізації наше суспільство ще не доросло.
Ян Борецький для видання InfA
Congratulations,
you just received a 16.12% upvote from @steemhq - Community Bot!
Wanna join and receive free upvotes yourself?
Vote for
steemhq.witnesson Steemit or directly on SteemConnect and join the Community Witness.This service was brought to you by SteemHQ.com