Чому ж в більшості випадків саме вночі ми находимо той самий «дзен», натхнення? Точної відповіді немає, але можливо ви помічали, що вночі ми більш відкритіші, ми виснажені після носіння «масок» в повсякденному житті. Хтось скаже «я завжди я» або «які маски, ще не вистачало чужу роль грати»…Так, буває що ми не носимо масок, але також ми можемо бути емоційно виснажені тим, що приховуємо бурі, цунамі, урагани всередині себе, щоб там не було… і до кінця дня, а особливо будучи на самоті, наприклад, не приходиться давити/стримувати ті самі відчуття, свій справжній емоційний стан. Тому можливо це і є одне з підтверджень чому в ночі ми відкритіші, справжні. В ночі і справді розмови по іншому йдуть, та й теми для обговорення дещо глибші.
Чому ж ми одразу зазвичай не можемо бути настільки відкритими, та й в де чому маскуватись? Завжди думаємо що нас не зрозуміють чи вважатимуть нас в якомусь розумінні «чудаком»….(І навіть даний пост я пишу о пів на другу ночі🤓) Цей пост не змінить нічого в соціумі, але є тема для міркувань😉
А щодо цієї соц. мережі…нехай різні думки будуть тут.🦋🦋🦋 А мої пости будуть про все що завгодно.