Привіт усім! Ми з України!
Кілька місяців я з сином займалися пристосуванням до нового життя. І вже так різко для нас не звучить питання: "чи повернемося ми додому?". Ми продовжили своє життя тут в Польщі. Житло, робота, Максима записала в школу. Для мене тут завжди буде робота, тому що зараз школи і садки потребують працівників освіти з України як асистентів вчителів. Головне мати бажання працювати.
У мене з'являються думки про те як жити тут, але я не маю за для чого повертатися в Україну. Мій тато справляється сам. У Львові поки спокійно. В дитячому садку, де я працювала вихователі працюють по кілька годин, а це означає малі зарплати. Я розумію, що з часом буде бракувати продуктів в на Україні, хоч щодня їде гуманітарна допомога. Брак продуктів харчування буде всюди в Європі, але відчуватимуть це особливо в Україні.
Для мене і мого сина з'являються нові ідеї, нові цілі і нові можливості. І невже ми можемо це все перекреслити, щоб продовжувати жалітися на своє життя в Україні. Людина живе, поки розвивається і навчається. І моєю таємною мрією було відвідати Краків, побачити Віслу, побувати в давньому замку Вавелі. Є ще багато місць, які я збираюся відвідати і описати.
Hi to all! We are from Ukraine!
For several months, my son and I were engaged in adapting to a new life. And the question "Will we return home?" Does not sound so sharp for us. We continued our life here in Poland. Housing, work, Maxim enrolled in school. For me, there will always be work here, because now schools and kindergartens need educators from Ukraine as teaching assistants. The main thing is to have the desire to work.
I have thoughts about how to live here, but I have no reason to return to Ukraine. My dad manages on his own. Lviv is still calm. In the kindergarten where I worked, educators work for several hours, which means low salaries. I understand that in time there will be a shortage of products in Ukraine, although humanitarian aid is provided every day. There will be a shortage of food everywhere in Europe, but it will be felt especially in Ukraine.
New ideas, new goals and new opportunities appear for me and my son. And can we really cross it all out to continue complaining about our lives in Ukraine? Man lives while developing and learning. And my secret dream was to visit Krakow, to see the Vistula, to visit the ancient Wawel Castle. There are many more places I am going to visit and describe.
І знаєте що?
Насправді цей допис є про відповідальність!
Якихось сім років тому я взяла на себе відповідальність виховувати і оберігати мого Максимчика. Часом це було ціною мого особистого життя, мого часу, мого бажання робити щось інше. Але з початком війни я чітко вирішила, що я вивезу сина в Євросоюз. Тим більше, що у мене там є підтримка моєї мами. Це було дуже відповідальне рішення для мене.
Кожен рік життя Максима моя відповідальність зростає. Це і відповідальність за його життя і здоров'я. Також відповідальність за його навчання і виховання. Відповідальність за його світогляд і розвиток. При цьому я намагаюся бути і мамою, і жінкою.
And you know what?
In fact, this post is about responsibility!
About seven years ago, I took on the responsibility of raising and protecting my Maksymchyk. Sometimes it was the price of my personal life, my time, my desire to do something else. But with the start of the war, I clearly decided that I would take my son to the European Union. Especially since I have the support of my mother there. It was a very responsible decision for me.
Every year of Maxim's life my responsibility grows. This is the responsibility for his life and health. Also responsible for his training and education. Responsibility for my son's worldview and development. At the same time, I try to be both a mother and a woman.
А що ж я отримую натомість?
Щодня я витрачаю багато сил і часу на свою відповідальність також перед суспільством, виховуючи соціально адаптованого до життя чоловіка. Я отримую задоволення від того, що мені є для чого жити і комбінувати свої ідеї, в мене є мотивація для самонавчання і саморозвитку в різних сферах життя, які я реалізую якраз в своїх ідеях. Ох, чому все так накручено в моїй голові? Але я не задаю собі конкретну ціль. Ціль сама мене знаходить, обростаючи навколо іншими маленькими бажаннями.
Моє бачення подальшого життя змінюється. Це все, що я вважала важливим пів року тому, стає вже не такою гострою необхідністю сьогодні. Виявляється я можу прожити без багатьох речей, якими так була захоплена у Львові.
Зараз я живу в стадії великої подорожі. Ця подорож називається життям. Це цікаві події, люди, історії і пригоди. Це ще не один допис про моє життя.
Я щиро вірю в перемогу України над окупантом росією. І зараз в моїх руках збереження життя мого сина і мене. Як тільки ми зможемо повністю забезпечити своє існування в Польщі, тоді ми зможемо допомагати нашій країні Україна.
Дякую вам за увагу і долучайтеся до розкриття теми тижня в #lifestories. Мені цікаво прочитати ваші ідеї щодо відповідальності, яка б вона не була. Це ж ваше життя! І тільки ви знаєте як для вас є краще!
And what do I get in return?
Every day I spend a lot of energy and time on my responsibility to society, raising a man socially adapted to life. I get pleasure from the fact that I have something to live for and combine my ideas, I have motivation for self-learning and self-development in various spheres of life, which I implement in my ideas. Oh, why is everything so twisted in my head? But I do not set a specific goal. The goal itself finds me, growing around other small desires.
My vision of the rest of my life is changing. What I considered important six months ago is no longer such an urgent need. It turns out that I can live without many things that I was so fascinated with in Lviv.
Now I live in the stage of a great journey. This journey is called life. These are interesting events, people, stories and adventures. This is not another post about my life.
I sincerely believe in Ukraine's victory over the Russian occupier. And now in my hands the preservation of the lives of my son and me. As soon as we can fully ensure our existence in Poland, then we can help our country Ukraine.
Thank you for your attention and join in the opening of the topic of the week. I am interested to read your ideas on responsibility, whatever it may be. This is your life! And only you know how to be better for you!
Thank you 💝
Dear @nadin-zakrevska, we need your help!
The Hivebuzz proposal already got important support from the community. However, it lost its funding a few days ago and only needs a few more HP to get funded again.
May we ask you to support it so our team can continue its work this year?
You can do it on Peakd, ecency,
https://peakd.com/me/proposals/199
Your support would be really helpful and you could make a difference.
Thank you!
@tipu curate 💙💛 🇺🇦 💛💙
Upvoted 👌 (Mana: 100/500) Liquid rewards.
Дякую вам ❤️
Виховання гідної людини - це гарний "різновид" відповідальності. Україна не так і далеко, після закінчення війни ви зможете приїжджати сюди в гості!
Дякую за коментар