Я не вважаю себе байдужою до чужих досягнень. Але і не заздрю. Наприклад, наш сусід, Сашко. Молодим хлопчиськом приїхав до Львова на навчання у Інститут фізкультури. З нуля організував свій початковий бізнес. Продавав касети з музикою. Спочатку носив їх у величезній спортивній сумці. І стояв на холоді щоб продати і заробити гроші. Помало його справа набирала розмаху. І в Сашка появилися місця на базарі. А згодом і справжні магазини. Машини, одяг, їжа, ремонт у квартирі та купівля особняка за містом. Але одного в Сашка не було - спокою. Він не міг зірватися і поїхати у відпустку чи невеличку мандрівку. Все треба контролювати...сумно. Я б не хотіла так жити. То чому тут заздрити?
You are viewing a single comment's thread from:
Дякую вам за відгук. Всі ми жертвуємо чимось за для іншого. Володіти бізнесом це велика відповідальність, тому не кожному це під силу.