Welcome to Ukraine!;)

Це не тільки шоколад….

Сепари почали били вікна моєї волонтерської червоно-чорної тачанки з номерами першої світової війни ще з
часів Свободи Єврореволюції Гідності, щоби тільки зірвати нашу патріотичну Українську символіку та знищити безсмертне Українство Свободи!!!

Але якщо Ви надумали подорожувати Україною будьте готові до всього!😉!
Небо і земля,небо і земля…
Ні це не колядка.Реально тричі перед очима чергувались небо і земля перевертаючи нас з інструментами в салоні машини.
А все почалось з того,що наш музичний гурт KAMABAND запросили благодійно виступити в Тернополі!

А було це на Стрітеня-Зима зустрілась з Весною і здається відступила, але підступно.Ми поспішали. Напередодні я саме поміняв в своєму авто зимові шини на літні. День був сонячний і дорогу розвезло,тому ми гепалися по ямах. Попереду в тіні від лісу і закинутої церкви виднівся міст, обабіч - хрести .

Радіо кричало разом з нами «Hiway to Hell»,наче попереджаюючи і машина, здавалось, сама набирала швидкість під музикуACDC. Ми запізнювалась і друзі підганяли. Траса була майже літньою,без льоду,тому я дав газу на максимум. В контраст до чистої траси міст,на який ми різко вискочили,над студеною річкою був весь обледенілий.Раптом ліве колесо потрапило в яму і машину понесло. Тут радіо містично чомусь вимкнулось і натомість включилась.касета залишена в магнітофоні ще з Різдва колядкою «Небо і земля нині торжествують». На щастя я зорієнтувався, що гальмувати на льоді не варто, аби машина не плигнула з моста в воду,як жаба,тому додав газу. Авто винесло за міст,розвернуло і зробило тричі сальто мортале. Небо і земля мінялись місцями по черзі. Сніг,болото,дерева дробили скло вікон. Всі речі з фестивалів і подорожей разом з інструментами втратили силу тяжіння і літали по салоні, як в космосі. Час зупинився і здивовано задивився на Львівських Батярів, яким дуже заканало, бо чорти певно їх боялись, щоб пекло не розвалили, а на Рай ще не заслужили! Таке відчуття, ніби знову народились. Все життя пронеслося перед очима,так швидко,що не встигли навіть закричати. На щастя врешті машина приземлилась на колеса.

Ми живі і здорові вибрались з того, що залишилось від машини. Навколо валялись інструменти. Я автоматично повернув ключ і магнітофон містично сам перемкнувся на радіо,яке радісно співало «Файне місто Тернопіль».

Приїхали міліціонери,які здивовано дивились на варятів,що колядували на Стрітеня і танцювали навколо розбитої машини,яка чудом не вибухнула. Вони двічі провели експертизу,допомогли поміняти колеса які зігнуло на 90 градусів від приземлення і дивувалась,що ми ще живі і без жодної подряпини!

Сказали,що,напевно, ангели люблять нашу музику,бо на цьому місці колись був цвинтар,але совєти проклали трасу і після цього стаються тут постійно смертельні аварії. На щастя в мене було повне каско і трішки фарту,що машина хоч помята,але завелася. Та доля далі грала в злі жарти з нами, бо не втигли набрати 50км, як з гірки капот зірвало з завіс і закрило все лобове скло і ми ледве розминулись з фурою, що заревіла як зранена корова. Я виглядав через розбите бокове шкло щоб здати вбік.

Хрестились зблідлі гаїшники,які вже зголосились супроводжувати наше авто до самого Львова. Та що робити з капотом? Мені прийшла геніальна ідея зняти шнурівки нашого взуття і прив’язати капот. По дорозі заїхали заправитись, де нас обслужили без черги,щоб ми ще не зірвали заправку.
Радіо співало з нами «Їду додому», а троє анархоблюзменів повзли на розбитій машині з інструментами до рідного Львова в супроводі міліції під акомпанемент сигналів черги машин позаду!;)

Ви напевно здогадуєтесь які стрітенські спогади навіює мені колядка Небо і Земля!;)
Юрій Машталір Ю.М;)