Привіт, друзі.
Сьогодні хочу розпочати свій допис рядками вірша Сергія Жадана:
“Перші дні листопада
Чуже місто, чужа кімната
Вона спить в чужому ліжку,
І він думає “Як я її тут залишу?”
Впізнали? Хто любить український рок та творчість гурту “KOZAK SYSTEM”, то звичайно ж здогадалися, що ці слова належать їх пісня “5 хвилин”. Для мене, чесно кажучи, це було несподіванкою, досить приємною несподіванкою.
Hi friends.
Today I want to start my post with lines from Serhiy Zhadan's poem:
"The first days of November
Another city, another room
She sleeps in someone else's bed
And he thinks "How can I leave her here?"
Recognized? Those who love Ukrainian rock and the work of the band "KOZAK SYSTEM" will of course have guessed that these words belong to their song "5 Minutes". To be honest, it was a surprise for me, quite a pleasant surprise.
Я знайшла в мережі сторінку з віршами Сергія Жадана і заглибилася в читання. Мені захотілося ближче познайомитися із творчістю автора. Хоча я давно знаю про нього, чула купу схвальних відгуків та сама ніяк не наважувалася взяти до рук книгу. Минулого тижня моя коліжанка дала мені роман “Інтернат” і порадила спробувати почитати. Я його прочитала і мені стало не просто цікаво, а просто необхідно більше творів Жадана, більше його текстів, більше його слова…
Донька давно захоплюється віршами цього талановитого письменника. Ось я і вирушила в мережу за пошуками його віршів. Вони чудові, незвичні, небанальні, оригінальні, влучні, чуттєві, життєві, ніжні і жорсткі водночас. Це мало порівнянь. Всього захоплення не можу висловити словами. Якщо ви не знайомі з поетичним словом Сергія Жадана, то при нагоді обов’язково познайомтеся. Ви будете вражені!
I found a page with Serhiy Zhadan's poems on the Internet and delved into reading. I wanted to get to know the author's work better. Although I have known about him for a long time, I heard a lot of favorable reviews, but I myself did not dare to pick up the book. Last week, my friend gave me the novel "Boarding" and advised me to try reading it. I read it and it became not only interesting to me, but I simply needed more of Zhadan's works, more of his texts, more of his words...
My daughter has been admiring the poems of this talented writer for a long time. So I went online in search of his poems. They are wonderful, unusual, non-trivial, original, apt, sensual, vital, gentle and tough at the same time. There are few comparisons. I cannot express all my admiration in words. If you are not familiar with the poetic words of Serhiy Zhadan, then by all means get acquainted with it. You will be amazed!
Щодо роману “Інтернат”, то можу сказати, що він не може сподобатися чи не сподобатися. Це абсолютно життєва історія, описана без будь яких прикрас, вуалювання чи романтизації головного героя. Ще атмосфера книги… Вона тяжка і чорно-біла, як сама війна. Все горе та страх людей дивним чином вмістилися в друковані рядки.
Павло – вчитель в звичайному селищі, де квітне безробіття та розпач. Він нічим не особливий, навіть примітивний. Його позиція на воєнні дії, що розгортаються в цій місцевості: “Моя хата скраю…”. Він ні за кого… Телевізора та новин Павло не дивиться, навіть чуючи постріли за вікном. Ця його байдужість, небажання прийняти вірне рішення, неспроможність вилізти зі свого кокону, призводить до того, що в пік окупації він опиняється в центрі подій.
As for the novel "Boarding", I can say that you cannot like or dislike it. This is a completely life story, described without any embellishments, veiling or romanticization of the main character. Also the atmosphere of the book... It is heavy and black and white, like the war itself. All the grief and fear of people were strangely fit into printed lines.
Pavlo is a teacher in an ordinary village where unemployment and despair flourish. He is nothing special, even primitive. His position on the hostilities unfolding in this area: "My house is on the edge...". He is not for anyone... Pavlo does not watch TV or the news, even when he hears gunshots outside the window. His indifference, reluctance to make the right decision, inability to get out of his cocoon, leads to the fact that at the peak of the occupation, he finds himself in the center of events.
Під час читання твору складається відчуття, що страшні події, смерть, розпач та несправедливість заповнюють головного героя з середини та змушують проаналізувати минуле й теперішнє.
Якби я прочитала цей роман до початку повномасштабної війни, то мабуть не зрозуміла б у повній мірі весь жах, змальований там. Зараз, коли всі ми пережили ракетні атаки, бачили евакуацію, розбиті будинки, школи та церкви, коли вдосталь набігалися в підвали, то стає напрочуд болісно зрозуміла кожна емоція та кожен пейзаж міста у війні, змальовані автором.
While reading the work, one gets the feeling that terrible events, death, despair and injustice fill the main character from the inside and force him to analyze the past and present.
If I had read this novel before the start of a full-scale war, I probably would not have fully understood all the horror depicted there. Now, when all of us have survived rocket attacks, seen evacuations, broken houses, schools and churches, when plenty of people ran into basements, every emotion and every landscape of a city in war, depicted by the author, becomes surprisingly painfully understandable.
Емоційно я ще не “відійшла” від “Інтернату”. Весь час думаю про роман. Він прямий та відкритий, вражає абсолютно не прикрашеною, навіть оголеною, правдою.
Сергій Жадан – неймовірно талановитий. Буду читати його твори ще і ще…
Emotionally, I have not yet "left" the "Boarding". I think about the novel all the time. It is direct and open, striking with an absolutely unadorned, even naked, truth.
Serhii Zhadan is incredibly talented. I will read his works again and again...
Цікава книга. "Ковтнув" її за пару днів.
Я теж 😊