Колись я вже розповідала історію про те, як на мене напав пес і як я з того часу дуже з обережністю ставлюсь до таких породистих друзів. Звичайно, пройшло багато часу, та все ж сліди, так званого, дитячого стресу лишились. За цей величезний проміжок часу я встигла полюбити маденького Айка, який живе в селі, як і моя доця сумую за потішним і вірним Султаном, який з'їв отруєного щура, та все ж дома, хоч як не просить моє дитя, я собаку не готова завести, навіть якщо це буде хтось дуже маленький.
Ось цей пес, Рік, позує спеціально для фото, неймовіриний друг своєму хазяїну, тренований і дресирований красень. Та тільки від одного його гавкоту моя серце. "тікає в п'яти". Колись читала, що побороти страх допоможе саме спосіб завести собі малого (ну явно не велику вівчарку) пса, шоб краще розуміти поведінку і прив'язаність. А ви що скажете, друзі?)
Congratulations @mellanna! You have completed the following achievement on the Hive blockchain And have been rewarded with New badge(s)
You can view your badges on your board and compare yourself to others in the Ranking
If you no longer want to receive notifications, reply to this comment with the word
STOPCheck out our last posts:
I can't take care of a pet, but if I could I would choose a dog, they are loyal, good company.
I wish you a happy night
Оце так, а ми якраз до маленьких і придивлялись)))))