Пригадується, завжди взимку нас батьки водили в парк, атракціони були закриті, але тихі і спокійні вулички, дбайливо прибані, а навколо усе вкрите снігом, затягувало батьків з дітками на сімейні прогулянки, подалі від шуму міста.
Однією з найцікавіших забав була гра біля таких фігур. Ім, напевне, стільки ж років, скільки й мені, а може і більше, бо, здається, мама казала, що маленькою любила біля них гратися, як їх тільки поставили))) От і в мене була улюблена гра - вигадувати історії про таких принцес, приносити їм листочки, наче тітонці гроші в магазині, і гратись, наприклад, в морозиво з бурульок.
Єдмним на той час магазином з морозивом була кондитерська з піроженками в центрі міста, яка розділена на 2 половини, одна для відвідувачів з холодильником і пропозицією морозива в скляних красивих стаканчиках, а інша - з холодильником з піроженками. Одне з моїх улюблених було лимонне, а от найдорожче було Карпати, їх купували хіба на велике свято))) От і я вигадувала, що я продавець в цьому крутецькому (по сьогоднішнім оцінкам задрипаному) гасторономі, хоч я ще й по сьогодні пам'ятаю, як він пахнув, таким теплом з ароматом солодкого крему. Ось я і гралася з цією тьотьою в престижну роботу))
@tipu curate