Часто проходячи повз старі забудови в нашому не менш старому селі, яке тепер стало околицею міста, мою увагу завжди привертали ось такі озелененні мури. Не тільки тому що завжди з'являється бажання зазирнути всередину, адже паркан таки доволі гарний і миловидно озелениний, а ще й тому, що це основа, так званий вхід на закриту і огороджену територію, яка розтягується на десятки метрів а з різних сторін обсаджена старими вже туями, тисами, тополями і просто подекуди чагарниками.
Often passing by old buildings in our equally old village, which has now become a suburb of the city, my attention was always attracted by such green walls. Not only because there is always a desire to look inside, because the fence is quite beautiful and beautifully landscaped, but also because it is the basis, the so-called entrance to the closed and fenced territory, which stretches for tens of meters and is surrounded by already with thuja, yew, poplar and just in some places shrubs.
Завжди було цікаво, як такий доглянутий, парадний, так би мовити вхід і настільки захаращені зарослі навколо, що ж приховує це помістя? Просто вабило погасити свою цікавість. Довго ми намагались пробратись за мури цього паркану і огорожі - і ось нарешті - день відкритих дверей - за ними миловидне озеро, певне приватне, і сьогодні на ньому можна зустріти ось таких красенів. Лебеді в середмісті - це доволі чарівна зустріч.
It was always interesting how such a well-kept, grand entrance, so to speak, and such cluttered overgrowth around it, what does this place hide? It was just tempting to quench my curiosity. For a long time we tried to get behind the walls of this fence and fence - and finally - the day of open doors - behind them is a beautiful lake, probably private, and today you can meet such handsome people on it. Swans in the middle of the city are quite a magical meeting.
