Обожнюю хвою. Цей аромат. Колись мені пощастило потрапити на одну з кримських вершин, яка виявилась зовсім не вершиною а плато гори. А вкрита була не кам'яними валунами, а лісом з сосон і ялівцю, а земля вся вкрита рудим килимом з сухих голочок.
Відчайдухи, які там відпочивали з наметами, ходили босі і навіть не користувались вогнищем для приготування їжі - це було небезпечно. Та такі умови захоплювали і вабили. Ще й досі, коли я дивлюсь на сосновий ліс - я наче сама для себе створюю де жа вю - уявляючи той прекрасний краєвид.
А якщо відкрити словник і заглянути скільки є різних хвойних дерев, то аж диву даєшся - не тільки сосни чи ялини, а ще й ялівці, кедри, тиси, кипариси, секвоя та ін. Кипарис хотіла завжди побачити, але, здається, в нас він без навченого догляду не приживається. Одним словом - краса неймовірна. А аромат - просто як заспокійливий бальзам.
