The feeling of happiness after victory./Відчуття щастя після перемоги. (En/Ua)

Привіт усім. Розбираю я в цьому дописі для себе тему відчуття щастя після перемоги.
Я ще не ділилася з вами тим, що я перемогла свого колишнього чоловіка в суді. Просто я не відчула те відчуття, яке б мало бути присутнім. Лише відчуття спокою з цими судовими питаннями. Я не відчуваю, ані зверхності, ані надмірності, ані сили над моїм колишнім чоловіком. Він заплатить тільки те, що зобов'язаний судом. Так, це дивно, з серпня мені потрібно було боротися за права сина. Адвокат і юристи розводили руками, що мабуть мені потрібно змиритися з тим, що моя справа наперед програна. Але ми все ж таки спробували і все вийшло. 25 грудня на Різдво я отримала відповідь, що рішення ухвалено в мою користь і що все буде виконано згідно закону.
Внутрішньо я відчуваю велику радість. Але зовнішньо я відчуваю лише те, що тепер можна видихнути і починати вкладати свою енергію в щось нове і хороше для мене.
Моя велика перемога ще попереду. Я слідую своїм принципам і живу віддаючи і отримуючи належне.
Сьогодні вислала другий пакунок військовому. Написала йому, щоб обов'язково забрав. Я не знаю, що він любить, але мені з голови не виходило, що я не поклала йому в перший пакунок кілька смаколиків. Тому сьогодні зранку я це зробила, щоб мене не муляло;)
Знаєте що? Військовий Назар написав, що йому неважливо, що в середині цієї другої посилки, але йому вже невимовно приємно.
Люблю дарувати і віддавати, а ще отримувати такі відповіді. Це наповнює мене як соціально-активну людину.

Hi to all. In this post, I analyze for myself the topic of feeling happy after a victory.
I have not yet shared with you that I defeated my ex-husband in court. I just didn't feel the feeling that should have been there. Just a sense of peace with these court matters. I feel neither superiority, nor excess, nor power over my ex-husband. He will pay only what he owes according to the court decision. Yes, it's strange, since August I had to fight for my son's rights. The lawyer and the lawyers waved their hands that I probably need to accept that my case has already been lost. But we still tried and everything worked out. On December 25, on Christmas Day, I received a reply that the decision was made in my favor and that everything would be done according to the law.
Inside I feel great joy. But externally, I only feel that now I can exhale and start investing my energy in something new and good for me.
My big victory is yet to come. I follow my principles and live by giving and receiving my due.
Today I sent the second package to the military. I wrote to him to be sure to pick it up. I don't know what he likes, but I couldn't get it out of my head that I didn't put a few goodies in his first package. That's why I did it this morning so that I wouldn't be confused ;)
You know what? Military Nazar wrote that he does not care what is in the middle of this second parcel, but he is already indescribably pleased.
I like to give and give, and also to receive such answers. It fills me up as a socially active person.

And I sometimes think, what will we feel after the announcement of victory? And I give myself an answer to this question. We already have thousands of dead, thousands of children transported from Ukraine to all directions of the world, this is too high a price. I think that the more effort is put into this victory, the harder it will be for us to celebrate this victory. Unless it will be a full day of mourning.
In the meantime, we are moving forward until we liberate every piece of our fertile land.
I am writing so emotionally today!
Thanks for reading and commenting.

А ще я іноді думаю, що відчуватимемо ми після оголошення перемоги? І я даю собі відповідь на це питання. Ми вже маємо тисячі загиблих, тисячі дітей, вивезених з України в усі напрямки світу, це надто висока ціна. Я думаю про те, що чим більше зусиль буде вкладено в цю перемогу, тим важче нам буде святкувати цю перемогу. Хіба що це буде суцільний день скорботи.
А поки прямуємо вперед допоки не звільнимо кожен клаптик нашої родючої землі.
Сьогодні пишу ось так емоційно!
Дякую, якщо читаєте і коментуєте.