Добрий вечір! Сьогоднішній день був не лише насиченим, а й день зустрічі. Вранці як завжди, вмивання, кава та збори. Сьогодні вранці я та донька приїхали додому. Після приїзду заглянувши в холодильник, зрозуміла, що треба йти в магазин. Закуповувати продуктів, завтра розпочнеться новий тиждень.
Донька залишилася вдома, а я вирушила до магазину. Не встигнувши дійти до магазину, як тут подружка дзвонить. Мовляв, "Я йду на пошту, відправляти посилку своєму солдатові. Не хочеш після зустрітися". Согласившись пішла на зустріч. Думаю допоможу донести до пошти, можливо, велика посилка і одній важко нести. А так у двох набагато легше.
За одне й поговоримо. Всю дорогу ми говорили про те, що відбувається в Україні, як шкода хлопців та дівчат. Не повернутись живим додому, та й за тих, хто зараз охороняє наш сон. Які вони молодці, справжні герої. Подружка розповідала, як вона сумує за своїм коханим, які листи пишуть один до одного. Нехай і електронні листи, але вкотре.
Доводить те, що любов хоч і на такій відстань, при цьому проживши багато років. Вона не зникає. Як трепетно вона дзвонила до нього, коли поштою відправляла посилку. Говорячи по телефону "Що посилка вже в дорозі". Щось мене не в той степ понесло, і так що далі було. Після пошти, що зазвичай можна в таку мерзенну погоду робити. Звичайно пити каву і говорити про те, що відбувається.
Говорили довго, говорили про все що можно було. А особливо про війну і про те, як її солдат несе службу. Можна було до самого вечора так говорити, але постоявши близько години, добряче замерзли, і пішли додому. По дорозі зайшла в магазин і все ж таки прикупила продуктів і відправилася додому.Сьогодні вже виходити з донькою на прогулянку не буду.
Після села бажання виходити не було. Відпочиватимемо і читатимемо новини. Ось що я сьогодні помітила, що сирена сьогодні якось часто грала. Я ось переживаю найбільше, щоб російський фашист, не вдарив своїми снарядами. За Херсон, як це було за Антонівський міст. Тоді багато міст постраждали через це. Адже в них у головах, одна труха і більше нічого.
Ближче до вечора, поп'ємо чай з тортом і готуватимемося до сну. Береження себе та своїх близьких.
Good evening! Today was not only a busy day, but also a meeting day. In the morning, as usual, washing, coffee and meetings. My daughter and I arrived home this morning. Upon arrival, after looking into the refrigerator, I realized that I had to go to the store. Buy products, a new week will start tomorrow. My daughter stayed at home, and I went to the store.
Before reaching the store, a friend called. He said, "I'm going to the post office to send a package to my soldier. Don't you want to meet later?" Having agreed, she went to the meeting. I think I will help deliver to the post office, perhaps a large package and difficult to carry alone.
And it's much easier with two. Let's talk about one thing. All the way we talked about what is happening in Ukraine, how bad it is for boys and girls. Not to return home alive, and for those who are now guarding our dream. They are good guys, real heroes. The girlfriend told how she misses her lover, what letters they write to each other.
Let e-mails, but again. Proves that love even at such a distance, while living for many years. It does not disappear. How nervously she called him when she sent a parcel by mail. Speaking on the phone "That the parcel is already on the way." Something took me in the wrong direction, and so what happened next.
After the mail, what can you usually do in such abominable weather. It is normal to drink coffee and talk about what is happening. They talked for a long time, talked about everything possible. And especially about the war and how its soldier serves. It was possible to talk like that until the very evening, but after standing for about an hour, they got really cold and went home.On the way,
I went to the store and bought some groceries and went home. I won't go out with my daughter for a walk today. There was no desire to leave the village. Let's rest and read the news. That's what I noticed today, that the siren was somehow playing a lot today. I am worried the most so that the Russian fascist does not strike with his shells. For Kherson, as it was for Antonivsky Bridge.
Then many cities suffered because of it. After all, they have only one thing in their heads and nothing else. Closer to the evening, we will drink tea with cake and get ready for bed. Taking care of yourself and your loved ones
The rewards earned on this comment will go directly to the people( @zirochka ) sharing the post on Twitter as long as they are registered with @poshtoken. Sign up at https://hiveposh.com.
@tipu curate 💙💛 🇺🇦 💛💙
Upvoted 👌 (Mana: 200/500) Liquid rewards.