У травні-червні все довкола міняється із вражаючою швидкістю. Не встигла із землі вирости зелена трава, як уже треба косити сіно. Вторік наш дідо косив усе сам, а цього року йому вже допомагає Тарас, який знову повернувся до нас. Трави у нас дуже багато, на двох поки спільних ділянках землі. Щось коситься корові одразу на вечерю, яку тримають Маркіянові дідо і баба (як на фото внизу), а більша частина сушиться на сіно, щоб корівка мала, що їсти взимку і давати смачне молоко.
А ще заголовок поста стосується не лише природи довкола, але і нас людей. От наче вчора Маркіян навчився ходити, а сьогодні він вже сам злазить та вилазить на другий поверх ліжка, сам бігає до баби, навчився кататися на велобізі. От такі зміни дуже кидаються в очі зі сторони, коли не бути вдома певний час. От добре, що зараз є відеозв'язок, який дозволяє щодня говорити і "бачитися", це не так часто, як у минулому столітті, коли для спілкування були доступні лише листи і сім'ї могли не бачитися роками, хоча навіть відеозв'язок жодним чином не замінить обійми та живе тепло спілкування на близькій відстані...
Згодна! Все росте з шаленою швидкістю! Може, винні в тому дощі?!)))
О, так! Особливо швидко ростуть діти, а тому кожна мить з ними безцінна😊
Так) особливо чужі 😄