Нещодавно я вже писав про підйом вагончиком київського фунікулера та описував свої враження та емоції. Як малий хлопчик, який в дитинстві обожнював стояти біля кабіни водія автобуса чи тролейбуса і спостерігати за його роботою, так само і зараз я зайняв місце одразу за машиністом (так називають керманича вагону фунікулера), адже з цього ракурсу відкривається цікавіший вигляд та розуміння процесу роботи фунікулера.
Фойє верхньої платформи фунікулера, що знаходиться між Михайлівським Золотоверхим монастирем та Міністерством закордонних справ України.
З верхнього посадкового майданчика фунікулера відкривається неймовірний краєвид з видом на новий Подільсько-Воскресенський міст, який вже став реальним київським довгобудом, що тягнеться з далеких 1990-х.
Сьогодні я зайняв місце в останньому купе, щоб бачити, як віддаляється вагон від посадкової платформи. Місці металеві троси повільно спускають нас донизу.
А це вже половина дистанції, де починається розгалуження рейок, аби змогли роз'їхатись вагони. Одним словом, фунікулер - це своєрідний атракціон для дітей всіх вікових груп )
