Як приємно після сніжно-дощового тижня побачити сонечко і блакитне небо. Навіть після вчорашнього страшного ракетного ранку природа наче втішила нас. І справді, дивишся на небо і розумієш, що цього у нас не відняти нікому.
Поля обабіч дороги наповнені вологою і готові прийняти в себе зерна, аби подарувати нам нове життя на противагу війні та людським втратам, аби було кому сіяти і збирати.
Ми вже третій рік живемо в дивній реальності - російські ракетні обстріли, після яких всі йдуть далі робити свою роботу. І хоч дороги у всіх нас різні, але сходяться вони в одному місці, в Україні. Тримаємо стрій!
