Уже минуло більше доби, а я ніяк не можу заспокоїтися від блискавичних новин на культурному фронті, і вийти зі стану емоційної ейфорії. Хто читав мої довоєнні дописи, той знає, що я багато писала тут про кіно, зокрема й про арт-хауз.
Так от, приголомшливо засяяла нова зірка українського кінематографа. Знайомтесь, Дмитро Сухолиткий-Собчук.
Його фільм "Памфір" (2022, копродукція Україна, Польща, Франція, Чілі) у неділю, одразу після прем'єри на Каннському кінофестивалі, зірвав рекордні овації, які тривали понад 6 хвилин. Гордість і захват від події просто "розривають" зсередини! Фільм претендує на нагороду "Золота камера" як режисерський дебют. Тож, дорогі українці, тримаємо кулачки. Бо "Памфір" — це вибухова суміш нідерландського Босха та голлівудського вестерна.
Повнометражний фільм "Памфір" — це крутий західноукраїнський вестерн на традиційному святі Меланки з усіма її атрибутами та містичними персонажами. За стилістикою схожий на "Тіні забутих предків" Параджанова та "Білий птах з чорною відзнакою" Іллєнка. Це якщо проводити паралелі з фільмами культового кінематографа. Не зважаючи на те, що "Памфір" — це високохудожній арт-хауз, він зрозумілий для сприйняття не лише рафінованих кіногурманів. Я не вдаватимуся до сюжетних подробиць, щоб не спойлерити. Позаяк цей фільм просто треба дивитися.
Назва фільму особисто для мене співзвучна до слова "сапфір", і в цьому є певна символічність. Адже фільм виблискує коштовним сяйвом нашої креативності, чудової режисури і операторської роботи, акторської гри, а ще нашої ментальністі, яку НІКОЛИ не збагне наш ворог, і тому ми такі непереможні.
Друзі, це ще одна наша блискуча перемога в умовах війни після Євробачення 2022. Ми не повинні збавляти темп і продовжувати в тому ж дусі. Бо саме цим ми показуємо світу, що не лише вміємо мужньо воювати на полі бою, але й є достойними бійцями на мистецько-культурному фронті.
Наш сучасний культурний продукт є продуктом високого ґатунку, який може сміливо конкурувати на різних світових майданчиках. І ми це доводимо, зокрема, уже такими визнаними у світі повнометражками українського кінематографа, як "Вулкан", "Додому", "Атлантида", "Земля блакитна, ніби апельсин" та "Плем'я". Тепер до них приєднається "Памфір", і це не може не тішити.
Маю надію, що невдовзі фільм ітиме в українських кінотеатрах. А ті, хто перебувають у Франції, бронюйте квітки, бо фільм наразі в прокаті, і має шалений успіх.
Супер. І дуже символічно, що в основі наш традиційний обряд, який й досі побутує в Україні.
Так, зйомки, до речі, були на Буковині. А ще у фільмі звучить тамтешній діалект. Колорит дуже правдивий.
Дякую, заінтригували. Треба буде подивитись, як з'явиться на екранах.
Дякую вам за відгук! Цей фільм якраз саме на часі для світового глядача. Позаяк тут чітко артикулюється, хто такі українці, якими ми є, і, власне, чому у нас така міцна вдача і незламний характер.