Привіт, хайвці!
У мене новий досвід, і хоч ми тут не так часто читаємо один одного і спілкуємось, але, можливо, реальними історіями про ковід варто ділитись.
Вперше я хворіла рік тому після виборів, одразу, у неділю проголосувала, а вже в понеділок ми повертались в Канів і я відчула, що голова трохи болить і загальна слабкість. Вже вночі в мене була температура, яку я лікувала чимось з основною діючою речовиною парацетамолом. У всьому іншому минуло як традиційне ГРВІ - багато пила рідини, відпочивала, ніс і горло були дуже сухі, але смак і нюх на місці. За кілька днів температура нормалізувалась, трохи продовжувався сухий кашель, і я ще мукалтін попила. А ну і десь з місяць у мене головний біль був кілька разів. Чоловік перехворів за місяць до мене і перебрався в вітальню, тож від нього я не підхопила. Чоловік постраждав сильніше, у нього і м'язи крутило.
Тестів ми не робили, бо навіщо? Тоді тестувати виїжджали по домівках, а швидкою привертати увагу, щоб потім сусіди на нас косо дивились, я просто не бачила сенсу. В інтернеті активно розповідали, як лікувати легкий перебіг, щоб не перевантажувати лікарні і сімейників. Ну і власне, якби тести потрібно було робити в лікарні, то я б тим паче туди не побігла, бо навіщо? Мені ж хворіти треба - багато пити і лежати, загорнувшись у ковдру.
І от минув рік і я захворіла вдруге, хоча я практично на найсуворішому карантині. Я не відвідую ні продуктових, ні аптек. Тільки гуляю по набережній, де цілком можливо ні до кого не наближатись, і їжджу в медцентр, приватний, в назначений час і там окрім адміністраторів і лікарів ні з ким не контактую. Ну і цього разу ми їздили на таксі (до медцентру десять хвилин), бо наша машина на перевірці і заміні шин. До цього навіть транспорт був приватним.
Відповідно підхопити я могла тільки в таксі або в медцентрі, хоч всі виглядали здоровими. Тестів я знову ж не робила, але по приїзді я відчула слабкість, і з понеділка цей тиждень практично весь час лежала, і навіть якщо намагалась почитати, то дуже швидко засинала, ніби я перевтомлена.
В мене не було ані нежиті, ані кашлю, ані температури (хоч вона гуляла від 36 до 36,8). А була в мене задишка вночі. Спочатку ще в понеділок ввечері я відчула, що в горлі ніби є рідина, яка заважає дихати, і я відповідно, наслухавшись корисних порад, стала намагатись себе перевернути, що з моїм животом абсолютно нереально, але можна хоча б дуже сильно постаратись. І дихати реально легше, легені повністю вентилюються, як і говорили лікарі. І от три ночі я просиналась від того, що я наскрізь мокра і мені немає чим дихати, бо в горлі прямо вода стоїть. Поки я не викручусь головою вниз, тоді реально легше.
І усі ці дні переді мною була дилема, чи повідомляти мою лікарку, що у мене ось так, чи ні. І власне, що може від того змінитись. На рентген мене ніхто зараз не відправить, вітаміни я вже приймаю, температури для парацетамолу у мене немає. Я теоретично можу піти і тест здати в черзі на вулиці (бо в Українці місце здачі ПЛР-тестів знаходиться в якійсь старій будівлі поруч з поліклінікою, а черга на вулиці, що не погано з огляду на те, що люди можуть дотримуватись дистанції на свіжому повітрі, але тільки якщо вони відчувають себе достатньо здоровими, щоб там знаходитись у нинішній холод, або якщо реально потребують результату, і заради нього варто терпіти), але навіщо? Тим паче, що ще заради направлення на той тест потрібно зайвий раз до сімейного, а якщо я помиляюсь, і все ще здорова, і це тільки застуда (хоча щоб я задишку відчувала при застуді, а горло і ніс абсолютно ніяк не подавали ознак хвороби - такого ще не було), то у мене шансів отримати в державній поліклініці усі можливі інфекції в період хвилі захворювань і на ковід, і на ГРВІ... аж забагато.
Чоловік мій при цьому не відчуває абсолютно ніяких дивних симптомів, хоч у вітальню він цього разу не відправився. Але ж він і перехворів рік тому, і вакцинований два місяці тому. Маячнею по вимірюванню антитіл ми не займались, бо на мій погляд це те саме викидання грошей, що й на "пірамідки" і "маятники". Немає ніяких досліджень щодо того, як наявність чи відсутність антитіл відзначиться на вашій ковідній історії. А от вплив вакцинації вже досить очевидний навіть для немедиків, але для тих, хто розуміється на статистиці і бачив графіки смертності по країнам з великою часткою вакцинованих.
Власне, я яра прихильниця вакцинації, яка не може зробити вакцину до березня місяця. Але це дуже індивідуальна історія. Бо МОЗ довгий час вагітним радив зачекати до полог, і тільки два тижні тому змінили рекомендації, а у мене вже цукор на межі і коагулограма зашкалила. Тож терапевтка мені порадила суворий карантин і за два місяці після полог повторити коагулограму, але там вже без різниці "або шах, або падишах", бо або кров відновиться, або вже можна буде пропити щось для крові. А поки що у мене в порадах здорове харчування, пиття води і вітаміни :)
І саме тому мене дратують усі ковід-ідіоти і антивакцинатори, яким, бля, конче потрібно розносити хворобу і качати права, аби тільки не бути відповідальними перед усім суспільством. Бо якщо в тебе немає медичних причин, щоб не вакцинуватись, то нащо ти, курча, розносиш свої фобії перед шприцем по всьому фейсбуку. Це ж, бл..., не боляче, майже.
І це мені ще пощастило, що я не їм м'яса і у мене міцний імунітет, бо вагітним хворіти ковідом статистично набагато важче, і через умовні "цукри і тромбози", і через зайву вагу, і через те, що для легень місця менше. І є ситуації, в яких ніяк не можливо уберегтись від 73% неосвічених ідіотів в країні, які зробили все, щоб у нас була нова хвиля, і щоб у піковій ситуації цієї хвилі я захворіла за десять хвилин, які мені необхідні, щоб відвідати лікаря.
Здоров'я нам усім, розуму і освіти!
Ваша ситуація ще більше розкриває одну з головних проблем з епідемією в Україні — тестування. Точніше його доступність для населення. Якби держава, хоча б уже після року пандемії організувала зручні і дешеві пункти тестування то ситуація із захворюваністю була б більш контрольованою.
Змінилось би тільки одне - ми б краще знали кількість тих, хто перехворів (бо ми з чоловіком не потребуємо лікарняних). На перебіг хвороби це б не вплинуло :)
Ну якщо б ми двері не заварювали у всіх з позитивними тестами, як в Китаї.
Ну, по-перше, дехто з української спільноти намагається таки читати дописи під тегом #ua і навіть потроху коментувати те, що відгукнулося 😎
Я рік тому перехворів, коли був у довготривалому відрядженні в Узбекистані. Хворів у не зовсім людних місцях Ферганської долини, тому не мав змоги не лише тест зробити, але й температуру поміряти. Слава Богу, усе пройшло нормально, за декілька тижнів відновився, хоча залишкові негаразди відчуваю досі. Головний з них - втратив витривалість, яка була до хвороби. Якщо раніше міг багато працювати без вихідних, сна та відпочинку, то тепер ближче до ночі відчуваю значну втому. Ніколи раніше такого не було, тепер вже більше року відчувається.
Ну і нежить була після хвороби близько трьох місяців - вже думав, що ніколи не пройде. Але одного разу прокинувся, і зрозумів, що одужав - нежить зникла.
В цьому вже році, два-три тижні тому перехворіла вся родина - дружина та двоє синів. Кілька днів дуже погано вони себе почували. Я єдиний, хто не захворів, хоча перебували разом, в одній квартирі та в близькому спілкуванні. Якесь може легке нездужання було, але не більше того. Зробив висновок, що набутий імунітет таки є, і він доволі міцний. Читав про це в якомусь європейському дослідженні, що перенесення хвороби дає більший імунітет, аніж вакцинація. Тому найближчим часом вакцинуватися не збираюся, може вже наступного року - подивимося.
Що цікаво, за однакових симптомів, у дружини експрес-тест показав позитивний результат на ковід, а у старшого сина - тричі робили різні тести, в різних лабораторіях, і всі негативні. Він хотів довести, що в нього був ковід, щоб занести в Дію, але так і не вдалося цього зробити. Хворіли одночасно - усі симптоми ідентичні.
Почали цікавитися - дійсно є така проблема, що люди однаково хворіють, але в декого результати позитивні, в декого негативні, і довести що ти хворів не вдається. Відповідно, і отримати довідку, та внести в Дію інформацію про хворобу неможливо.
Більше того, дружині сімейний лікар виписала просту паперову довідку, і сказала, що механізму занесення до Дії інформації про хворобу в неї немає. Дружина сильно не наполягала, і тепер має лише виписаний від руки папірець про хворобу 😏
Дякую, що поділились власним досвідом :)
На мою думку вакцинуватись для зручності у пересуванні - також причина. Бо, наприклад, чоловікові більше не потрібно робити тести щоразу, коли в Туреччину потрібно, а там взагалі все закрито для невакцинованих було під час його останньої поїздки, тож ми не стільки сумнівались в набутому імунітеті, як хотілось, щоб життя було зручним. А "зайвої" вакцини ми боїмось приблизно так само, як зайвий раз випити щось типу німесілу. Мені зараз не можна, але чоловік не соромиться, коли щось болить.
Але по мені видно, що нова дельта пробиває імунітет, як власне і за кількістю захворівших по країнах видно, більш заразний зараз. З точки зору еволюції - добре, що перехворіли, бо людство так набуває імунітету, з точки зору індивідуальних історій... я все ще сподіваюсь, що батьків омине.
Я сьогодні в цьому каналі https://t.me/semen_yesylevskyy читала цікавий допис про те, що подібний вірус був більше ста років тому, і він саме з Росімперії пішов ("Russian flue")
Я також хворів на цю заразу (ковід) майже рік тому. Дуже не сподобалось: безпосередньо з температурою (до 39) валявся майже два тижні, пост-ковідний синдром дошкуляв чи не пів року. Дружина також перехворіла, але перенесла легше.
Тому як тільки з'явилась можливість вакцинуватися, відразу використав її. Також не розумію антиваксерів, але намагаюся не вступати з ними в дискусію - як правило вони агресивні, їх доводи алогічні та, як на мене, відверто дурні.
Дякую, що поділились :)
Рік тому здавалось, що всім доведеться просто перехворіти, бо вакцини не були готові, але зараз-то...
У мене була гіпотеза, що наші антиваксери породжені національною рисою - ухиляння від вкладу в загальну справу. Ну яка відповідно ще від колгоспів і совків, що якщо зарплату все одно платять всім, то я буду робити якнайменше або в точності до інструкцій, яка мене рятує від переробок. Вони, звісно, хапаються за зовсім інші пояснення, але суть надто ось ця національна. І ми бачимо, що з урахуванням доступності вакцин саме страни соцтабору відстають дуже значно, бо індивідуальної відповідальності за суспільство геть немає...
Тут же так само, якщо колективний імунітет здобувається при 80% вакцинованих, то чому б мені не бути у складі тих 20%, які нічого не зроблять для інших. Тож наш фінальний відсоток, на який ми подивимось навесні - це буде оцінка кількості халявщиків в суспільстві. Приблизно, бо людей, яким взагалі не можна робити вакцинацію десь близько 1 відсотка.