Привіт усім.
Скільки себе пам'ятаю, то в селі завжди росла малина. Це така жива огорожа між нашим і сусідським городом, довжиною 15 метрів. І завжди в липні було нам все малиново.
Бабуся зранку мене малу будила і кликала "пастися" на город. Тоді ми йшли на малину. Ох, яка вона солодка!
Малина колюча трохи, тому потрібно одягати щось на довгий рукав, та й ноги можна попекти до кропиви, тому штани також згодяться. Отак ми ставали з бабцьою: вона зі сторони городу, а я зі сторони межі з сусідським городом.
Коли сходилися, то бабця дивувалася, чому з моєї сторони ще багато стиглої малини. А я вибирала лише найкращу.
З малини бабуся робила варення, а я збирала собі в тарілочку, додавала ложку цукру і ложку сметани. Потім вилкою потиснути малину і маєш десерт. Бабуся мені ще до того всього давала скибку білого хліба. І так то все смачно було в дитинстві. Часом малина все доспівала і доспівала, то бабця кликала сусідів на допомогу по збиранню ягід.
А вечором кликала мене "Надю! Малина доспіла!"- і ми йшли на город як на роботу. Я так хочу знову почути її голос...
і ці слова.
Моя малина цілюща. Коли я її смакую, то відчуваю як вона мене зі середини прогріває. Тим більше зараз , коли мене болить горло. Я вже давно не готую варення. Вважаю, що наїстися досхочу найкраще для імунітету.
А сьогодні в мене малиновий день- збираю і споживаю свою ягоду- малину.