Зацвіли каштани... Зробили міський дещо сірий світ по-справжньому, по-великодньому святковим. Запалили свої квітчасті свічі, що простягнуті в небо ніби моляться за кращу долю світу... І України.
І хоч-не-хоч забуваєш тривоги, вдивляючись у пишні силуети цих дерев. Чи добре їм тут? Чи затишно? Ці дерева - гості на нашій землі і часто хворіють, через шкідників, втрачаючи листя вже всередині літа... Але поки що вони в усій красі.
Аж ось я натрапила на гілку, залишену кимось на лавочці на дитячому майданчику. Придивилася зблизька до білих квітів-зірочок з жовтими та рожевими плямами всередині. Вони якось особливо сумно виглядали на тлі лавочки з облізлою фарбою.
Дійсно, не кожне дерево може похвалитися таким цвітом. А от плоди цього дерева неїстівні, принаймні для людини. Тому його правильна назва гіркокаштан звичайний (а в народі кажуть — кінський каштан!) А справжній їстівний каштан цвіте значно скромніше і належить до іншої родини. Отакі вони, дивні перипетії мови та процесу називання...
Зате важко собі уявити будь-яке велике місто без цих величних дерев!
Дякую за ваш візит!