Відкрив пост, але так вийшло що першим прочитав коментар до нього... Я теж той дивак що "один раз і назавжди...", мені якось казали що не ті я книжки читав... а зараз взагалі хто щось читає??
Психологія - я теж цікавлюся психологією, та вона інколи шокує Латвак М.Є. Казав що "Надія це перше що треба вбити"... Я вже не знаю скільки я сам, останні півроку ще більше сам, ніж передостанні три... Саме болючіше не можу бачити сина щодня, а та втіха що він вже не маленький і я йому вже менш потрібний... це ж просто примара. Якби вона хоч на мить уявила(хоч теоретично) що буде жити без сина, а я навпаки з ним - можливо і була б сім'я цінністю, а думки що можна жити по іншому і не літали б у голові.
Не всіх психологів треба слухати, а надіятися на все краще.... і самому щось робити, хоч трішки, а житя далі допоможе..
You are viewing a single comment's thread from:
Так, я вас розумію. Я також хотіла "раз і назавжди". І, на жаль найбільше від цього страждають діти! Мій син не бачив нормальної сім'ї, я боюсь що він не уявляє собі як це має бути , і чи зможе в майбутньому збудувати і втримати свою?
Але пост не про це, вибачте, якщо зачепила вашу чоловічу гідність.
Та нічого Ви не зачепили)) Стосовно "збудувати і втримати" це не так однозначно залежить від ситуації як від виховання...хоча і воно... Сім'я сім'єю, але нинішнє життя, школа, друзі - тут так багато всіляких але...))