Маленький принц.

in #ua2 months ago (edited)

Маленький принц

Всім привіт.

Після вчорашнього допису з піснями Алексеева, і відчуття бездонної глибини, його пісень, я взялася переслуховувати всі його роботи , які мені щедро пропонував ютуб.

Я слухала і слухала, вслухаючись в кожне слово, яке вилітало з вуст цього виконавця…

Мое серце співало разом з ним…

У його піснях я знайшла стільки паралелей, зі своїм світоглядом…
Що змушували мій , налаштований під матеріальний світ мозок, все більше і більше розуміти, як важко осягнути ту безмежність всесвіту, яку я вважаю нашою великою і безмежною домівкою і відчувати гордість за те, що відтепер я можу на весь світ, без вагань віднести себе до категорії дурників повних надії…

Прометей Йоганн Вольфганг Ґете

Не знаю нікого біднішого
Під сонцем, ніж ви, богове!
Нещедро ви живлите
Данням офір
І дихом молитов
Вашу величність.
Ви б геть змарчіли, якби
Не жебраки і діти,
Дурники, повні надії.

ukrlib.com.ua

Та хоч серце і відривалося для прийняття всіх вібрацій від тих пісень, та не було того відчуття в тілі, яке я можу описати лише ось так -

«Ось, він… Той скарб, що я шукала.»

Поки я не натрапила на ось цю пісню…
Вона іншого виконавця…та її варто послухати …

youtube

Sort:  

Вона іншого виконавця…та її варто послухати …

Wow this is a lovely song and I enjoyed listening to it.

I'm glad to hear that, thank you.😍

Хто такий Алексеев? 😅
Інтуїтивно відчуваю, що пісня та що треба, а чому ще не зрозумів.

Насправді немає нічого особливого ( перебільшення - обовʼязкова вимога для тих хто намагається щось писати 🫠)

Алексеев один співак.Колись його часто крутили по радіо.
Якщо років 5 , тому його можна було чути.
Зараз всі почали переспівувати свої російські пісні на українську мову. І він мені попався) Виявилось, що в нього близькі мені за символами пісні. Коли я щось таке відчуваю, я починаю уважно слухати всі роботи автора.
Не знаю, що я хочу почути…
Мабуть докази того , що наш світ повен Божевілля. :((

О так. Чого чого а дивних речей в нас предостатньо, от тільки не треба все під божевілля рівняти. У психіатрів і так роботи пиздець як багато... Зайва точно не в тему.

А стосовно "маленького принца" є в мене одна думка, чого так аукнулась пісня. Як не дивно, не я центрована... Від того ще дивніше... Цікава штука життя...

Як не дивно, не я центрована. - ось тут не зрозуміла.
Я думала із за човна й плавання.

Значить не час.
Ти ж знаєш що я ще той Егоїст, але в цій ситуації я думав не про себе. Моя роь є але вона не більше ніж "передати сіль" як в томуу анекдоті про передання солі.

Якраз дивилася 60 гексаграму. Шукала символіку числа 60.
Гординя та егоїзм - там згадувались…і то погано.

Умирает человек, попадает в рай. Его встречает апостол Петр.
Человек: Простите, что вас беспокою, но у меня к вам есть один вопрос
Апостол: Слушаю вас
Ч: Я прожил довольно долгую жизнь, но так и не понял одного. Скажите, в чем был смысл моей жизни?
А: Вам правда нужно это знать?
Ч: Очень
А: Помните, вы 1973 году ехали в поезде Москва-Краснодар?
Ч: Э-э.. ну..
А: И вы еще познакомились в купе с попутчиками
Ч: Наверное..
А: И вы пошли вместе в вагон-ресторан
Ч: Да..
А: И за соседним столиком сидела женщина
Ч: Возможно..
А: И она попросила вас передать ей соль
Ч: И я ей передал соль.
А: И вы передали ей соль
Ч: Передал.
А: Ну и вот..

Анектоду не знаю. Соління то звучить страшно.
( згадала засушену рибу)

Ось цю ти мав чути ( це вже переспівана на українську) -

Не для нас, тоді для кого? (Підказка - серіал фундація)

Це не просте питання. Я знаю відповідь і вона ляка. Тому я мовчу...

В мене два варіанти - робоняня або брат забвеніє ( той шо йде помирати) вони його так називали лише перед ритуалом смерті.
І тоді брат рассвет в утробі. Теж пʼятний.
Але вони всі мали дубляжні тіла…

Я дещо згадала …

там де ти питала чесну відповідь - я не знаю 😅 (зато чесно)

Треба думати. тут складно. От щоб так раптом відкрив і погнали - точно не зустрічав. Не можу порівняти ні з чим що знаю

Що з страшного ?

Є цінності, які завжди викликають хвилювання, турботу і страх за їх. Тут повинно бути все очевидно

Немає в нас ніяких цінностей.
Є тільки тяжкі обовʼязки і чомусь здається, що ми в такій ілюзії живемо що це - піпець.

Є. Але це так дивно і лякає, що ти навіть допустити це не можеш... Принаймні це моя думка...
Але, це все не виключає ілюзорність...