Насправді немає нічого особливого ( перебільшення - обовʼязкова вимога для тих хто намагається щось писати 🫠)
Алексеев один співак.Колись його часто крутили по радіо.
Якщо років 5 , тому його можна було чути.
Зараз всі почали переспівувати свої російські пісні на українську мову. І він мені попався) Виявилось, що в нього близькі мені за символами пісні. Коли я щось таке відчуваю, я починаю уважно слухати всі роботи автора.
Не знаю, що я хочу почути…
Мабуть докази того , що наш світ повен Божевілля. :((
О так. Чого чого а дивних речей в нас предостатньо, от тільки не треба все під божевілля рівняти. У психіатрів і так роботи пиздець як багато... Зайва точно не в тему.
А стосовно "маленького принца" є в мене одна думка, чого так аукнулась пісня. Як не дивно, не я центрована... Від того ще дивніше... Цікава штука життя...
Значить не час.
Ти ж знаєш що я ще той Егоїст, але в цій ситуації я думав не про себе. Моя роь є але вона не більше ніж "передати сіль" як в томуу анекдоті про передання солі.
Умирает человек, попадает в рай. Его встречает апостол Петр.
Человек: Простите, что вас беспокою, но у меня к вам есть один вопрос
Апостол: Слушаю вас
Ч: Я прожил довольно долгую жизнь, но так и не понял одного. Скажите, в чем был смысл моей жизни?
А: Вам правда нужно это знать?
Ч: Очень
А: Помните, вы 1973 году ехали в поезде Москва-Краснодар?
Ч: Э-э.. ну..
А: И вы еще познакомились в купе с попутчиками
Ч: Наверное..
А: И вы пошли вместе в вагон-ресторан
Ч: Да..
А: И за соседним столиком сидела женщина
Ч: Возможно..
А: И она попросила вас передать ей соль
Ч: И я ей передал соль.
А: И вы передали ей соль
Ч: Передал.
А: Ну и вот..
В мене два варіанти - робоняня або брат забвеніє ( той шо йде помирати) вони його так називали лише перед ритуалом смерті.
І тоді брат рассвет в утробі. Теж пʼятний.
Але вони всі мали дубляжні тіла…
Насправді немає нічого особливого ( перебільшення - обовʼязкова вимога для тих хто намагається щось писати 🫠)
Алексеев один співак.Колись його часто крутили по радіо.
Якщо років 5 , тому його можна було чути.
Зараз всі почали переспівувати свої російські пісні на українську мову. І він мені попався) Виявилось, що в нього близькі мені за символами пісні. Коли я щось таке відчуваю, я починаю уважно слухати всі роботи автора.
Не знаю, що я хочу почути…
Мабуть докази того , що наш світ повен Божевілля. :((
О так. Чого чого а дивних речей в нас предостатньо, от тільки не треба все під божевілля рівняти. У психіатрів і так роботи пиздець як багато... Зайва точно не в тему.
А стосовно "маленького принца" є в мене одна думка, чого так аукнулась пісня. Як не дивно, не я центрована... Від того ще дивніше... Цікава штука життя...
Як не дивно, не я центрована. - ось тут не зрозуміла.
Я думала із за човна й плавання.
Значить не час.
Ти ж знаєш що я ще той Егоїст, але в цій ситуації я думав не про себе. Моя роь є але вона не більше ніж "передати сіль" як в томуу анекдоті про передання солі.
Якраз дивилася 60 гексаграму. Шукала символіку числа 60.
Гординя та егоїзм - там згадувались…і то погано.
Умирает человек, попадает в рай. Его встречает апостол Петр.
Человек: Простите, что вас беспокою, но у меня к вам есть один вопрос
Апостол: Слушаю вас
Ч: Я прожил довольно долгую жизнь, но так и не понял одного. Скажите, в чем был смысл моей жизни?
А: Вам правда нужно это знать?
Ч: Очень
А: Помните, вы 1973 году ехали в поезде Москва-Краснодар?
Ч: Э-э.. ну..
А: И вы еще познакомились в купе с попутчиками
Ч: Наверное..
А: И вы пошли вместе в вагон-ресторан
Ч: Да..
А: И за соседним столиком сидела женщина
Ч: Возможно..
А: И она попросила вас передать ей соль
Ч: И я ей передал соль.
А: И вы передали ей соль
Ч: Передал.
А: Ну и вот..
То придумали якісь …. ( в Достоєвського книга так називається)
Анектоду не знаю. Соління то звучить страшно.
( згадала засушену рибу)
Ось цю ти мав чути ( це вже переспівана на українську) -
Не для нас, тоді для кого? (Підказка - серіал фундація)
Це не просте питання. Я знаю відповідь і вона ляка. Тому я мовчу...
В мене два варіанти - робоняня або брат забвеніє ( той шо йде помирати) вони його так називали лише перед ритуалом смерті.
І тоді брат рассвет в утробі. Теж пʼятний.
Але вони всі мали дубляжні тіла…
Я дещо згадала …
там де ти питала чесну відповідь - я не знаю 😅 (зато чесно)
Треба думати. тут складно. От щоб так раптом відкрив і погнали - точно не зустрічав. Не можу порівняти ні з чим що знаю
Що з страшного ?
Є цінності, які завжди викликають хвилювання, турботу і страх за їх. Тут повинно бути все очевидно
Немає в нас ніяких цінностей.
Є тільки тяжкі обовʼязки і чомусь здається, що ми в такій ілюзії живемо що це - піпець.
Є. Але це так дивно і лякає, що ти навіть допустити це не можеш... Принаймні це моя думка...
Але, це все не виключає ілюзорність...
Божественну природу обіцяють…
Але самі хто обіцяє не Боги.
Якщо ти про це.