Every year I think it's the last year ... that I enjoy in this little pond hidden in the reeds behind the willows and alders, away from human eyes.
And again summer, the heat is so strong that you want to climb into the water! They have already forgotten about the cold spring, as if it never happened. How interesting my pond lives there. Today my dog accompanies me to the lake. He does not understand my passion for swimming. Tried the water to the touch, he did not like it )))
Кожного року я думаю, що це вже останній рік... який я насолоджуюсь в цьому маленькому ставку, захованому в очереті за вербами та вільхами, подалі від людських очей.
І ось знову літо, спека настала настільки сильна, що хочеться залізти в воду! Вже й забули про холодну весну, наче б і не було. Як там, цікаво, живе мій ставок. Сьогодні до озера мене супроводжує мій пес. Він не розуміє мого захоплення плаванням. Спробував воду на дотик, це йому не сподобалось )))
It seemed to be dug up especially for me - that's what I said every year))) Because at first no one, almost no one swam in it except me. And ducks with fish!
The pond is partly on our land, and a little goes to the land of a neighbor who dug it to breed fish there. For several years, they actively fed the fish semolina (who does not know what it is - some grain waste, similar to finely ground wheat)))
And it was like a natural disaster for me and my bet 😞
After several bags of fish food were sent to the pond, the water was covered with a strange film and began to smell like mold, and the fish suffocated! Imagine me swimming in a lake and dead fish swimming nearby! Brrrr ...
Воно наче було викопане спеціально для мене - так я говорила щороку ))) Тому що спочатку в ньому ніхто, майже ніхто не плавав крім мене. І ще качки з рибками!
Ставок знаходиться частково на нашій землі, а трохи заходить на землю сусіда, який його викопав, щоб розводити там рибу. Кілька років вони активно підгодовували рибу грисом ( хто не знає, що це таке - якісь зернові відходи, схожі на дрібно помелену пшеницю )))
І це було наче стихійне лихо для мене та мого ставка 😞
Після того, як в став висипали кілька мішків тої їжі для риби - вода вкривалась дивною плівкою і починала пахнути пліснявою, а риби задихались і здихали! Уявіть собі - я плаваю в озері, а поряд пливуть здохлі риби! Брррр...
I am a water swimmer :) If I have nowhere to swim in the summer, it is a great misfortune for me. So I was very happy that I could in the morning, barely opening my eyes, run 300 meters to the lake and dive naked (that is, without a bathing suit, and in what the mother gave birth))) is a small lake. And then go and drink my morning coffee under the walnut tree! Thank God, the neighbors stopped feeding the fish and thanks to underground springs the water was purified and became fragrant again! Everything was great, my husband and I swam there every day. He made a small wooden ladder for convenience, so as not to stand up in the mud, and I can immediately dive.
Я є людиною водоплаваючою :) Якщо влітку я не маю де плавати, це для мене велике нещастя. Тому я була дуже щаслива, що можу вранці, ледь відкривши очі, побігти 300 метрів до озера і пірнати наголяса ( тобто без купального костюма, а в чому мати народила ))) - в це маленьке озеро. А потім йти і пити під горіховим деревом мою ранкову каву надворі!
Слава Богу, сусіди перестали годувати рибу і завдяки підземним джерелам вода очистилась і стала знову ароматною! Все було чудово, ми з чоловіком плавали там щодня. Він зробив для зручності маленьку деревяну драбину, щоб не вставати ногами в намул, а відразу пірнати.
The dog is happy that I got out of the water on land )))
Пес щасливий, що я вилізла з води на сушу )))
But why do I think I'm swimming here for the last time every year? Because the lake is overgrown with algae and the level of silt rises higher and higher. And to clean the lake, you need a lot of money. And here was a great nice gift for me - in the middle of the lake was a nice path that has no algae. And the water is clean and fragrant, as always. In fact, nature has a unique ability to recover if people do not interfere with it!
Але чому щороку я думаю, що плаваю тут востаннє ? Тому що озеро заростає водоростями і рівень намулу піднімається все вище та вище. А щоб почистити озеро, потрібні великі кошти. І ось приємним подарунком для мене було те, що посередині озера залишилась водяна доріжка, яка не має водоростей. А рівень намулу не піднявся вище. Бог почув мої молитви!!!
Насправді, природа має унікальну здатність відновлюватися, якщо люди не заважають їй. Сподіваюсь, що озерце буде в такому дикому вигляді жити довго. А я почуваю себе тут дитиною природи )
Також ви можете прочитати, як моя Даринка купається в цьому ставку. Коли наступає спека, вона переборює свій страх темної непрозорої води :)
I wish you to enjoy the wonderful sunsets near the ponds :)
Бажаю вам насолоджуватись чудовими заходами сонця біля водойм :)
Гм... Ви смілива людина:) Але мабуть я б теж так зробила у сильну спеку. На жаль у мене "озеро" десь за 7 км від дому:(( Загалом воно теж для рибалок, але трохи більше ніж ваше:))
Гарна ваша історія і яскраві фото.
В моєму селі дуже багато ставків,але я в них вже багато років не купаюсь. Боюсь намулу, і порізати ногу, і брудної води. Там розводять рибу і те чим вони її годують я бачила. Це якесь схоже на гноївку. Тому я насолоджуюся лише краєвидами.
А як я була дитиною і ьрохи старша, то з тих ставків не вилазила влітку. Мама все казала, що скоро з одного місця верба виросте! Але діти є діти. Яка там верба? Плавали, тішилися водою. І то було велике благо, наші стави, що наче море. Інші села такої втіхи не мали.